Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліженці Київської області. Після закінчення школи працював викладачем. У 1957 - 1962 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету, згодом працював у редакції письменницької газети Літературна Україна.
Перша збірка поезій "Соняшник" побачила світ у 1962 pоці. Згодом з'явилися й інші поетичні збірки: "Протуберанці серця" (1965), "Балади буднів" (1967), "До джерел" (1972), "Корінь і крона" (1974), "Київське небо" (1976), "Сонячний фенікс" (1978), "Американський зошит" (1980), "Шабля і хустка" (1981), "Теліженці" (1985), "Храм сонця" (1988).
Видатним явищем національної літератури стали також поеми "Ніж у сонці" (1961), "Смерть Шевченка" (1962), "Чорнобильська мадонна" (1988).
Іван Драч – активний громадсько-політичний діяч. Він був організатором і першим головою Народного Руху України. З 28 лютого по 4 грудня 1992 – співголовою НРУ разом з В’ячеславом Чорноволом та Михайлом Горинем.
Навесні 1990 Іван Драч був обраний депутатом Верховної Ради від Артем’євського виборчого округу. Після свого відходу з високих постів у НРУ в кінці 1992 року віддалився від політики і 1994 року до Верховної Ради не пройшов.
На виборах до Верховної Ради 1998 року балотувався на посаду депутата від Тернопільського виборчого округу і вдруге був обраний до парламенту.
На парламентських виборах 2002 року виступав у списку Нашої України під номером 31. Тоді він втретє пройшов у парламент.
Після довгих суперечок із партійним керівництвом НРУ Іван Драч в березні 2005 року залишив цю партію і вступив до Української народної партії Юрія Костенка. На парламентських виборах 2006 року він бере участь під номером 14 виборчого списку Українського народного блоку Костенка і Плюща. До парламенту не пройшов.
19 серпня 2006 року Іванові Драчу було присвоєно звання Героя України.
З серпня 1992 по 19 травня 2000 року він був головою Української всесвітньої координаційної ради. Крім того, з 1995 й донині очолює Конгрес української інтелігенції.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
