Ніколи в світі не забуду
Трудящого мойого люду,
З якого вийшов я на світ. Вірш "Громадянин", 1907р.
Макогон Дмитро Якович (псевдоніми — Макогоненко, Іван Галайда, Хоростківський, М.Коко та ін.; 28.10.1881—14.10.1961) — український письменник і педагог. Батько Ірини Вільде. Народився в м. Хоростків (нині місто Терноп. обл.). Навчався в Тернопільській гімназії, а згодом — у Заліщицькій учительській семінарії, яку закінчив 1902 р. Потім учителював у різних селах Буковини. Від 1900 р. друкував збірки віршів, оповідань і нарисів «Мужицькі ідилії» (1907), «Шкільні образки» (с. Мамаївці, 1911; нині село Кіцманського району Чернівецької області), «Учительські гаразди» (1911), «Проти хвилі», «По наших селах» (обидві — 1914). У своїх творах показав тяжке життя вчителів і селян у тогочасних умовах. В оповіданнях «Патріоти», «Нашим», «По циганському звичаю», «Громадянам» та ін. висміяв лжепатріотів, які дбали лише про власну вигоду, були ворогами трудового люду. В чернівецьких часописах «Каменярі» та «Промінь» на початку 1920-х pp. письменник опублікував публіцистичні статті проти румунського окупаційного режиму на Буковині. Мігрував 1923 р. в Галичину, де в умовах пацифікації та заборони української мови шукав заробіток на прожиття. Після Другої світової війни учителював у Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), де писав твори для періодики, а 1959 р. видав вибрані твори у Львівському книжково-журнальному видавництві.
Помер письменник 1961 року у м. Івано-Франківськ.