Був на горі гайок маленький;
Туди частенько я ходив;
Стояв там явір зелененький,
Кругом широкий степ синів.
Дивлюсь я раз: попід горою
Біліє лан, як полотно;
Якийсь дідок маха рукою
І сипле чорнеє зерно.
Дивуюсь я, і серце мліє,
Мов засоромилось воно.
«Чого, — питаю, — лан біліє?
На що се чорнеє зерно?» —
«На те, — дід каже, — лан біліє,
Щоб бачить, як лежить зерно;
Хто розуміє, той і сіє,
Над сим працює світ давно».
Широкий степ — то край наш милий,
Що в світі Божому живе,
А білий лан — папір то білий,
Зерно — писання світове.
Л. Глібов
Вічна подруга
Бачить - не бачить,
Чути — не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче –
Правди навчає;
Іноді бреше,
Всіх звеселяє.
Люба розмова, —
Будемо, діти,
З нею довіку
Жити-дружити.
Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартівлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді:
Річ коротенька –
Книжка, та й годі.
Л. Глібов
Бачити - не бачить,чути – не чує,
Мовчки говорить, дуже мудрує.
Часом захоче – правди навчає,
Іноді бреше, всіх звеселяє.
Люба розмова, будемо, діти,
З нею довіку жити – дружити.
Хто ж то такая у світі щаслива,
Мудра, правдива і жартівлива?
Як не вгадати? Стану в пригоді,
Річ коротенька – книжка, та й годі.
З ним подружить кожен з нас,
Коли піде в перший клас.
Бо хоч він завжди мовчить,
Та читати нас навчить. (Буквар)
Паперовий кораблик щодня
Перевозить у трюмах знання.
Після плавання цей корабель
Повертається в рідний порт Фель. (Підручник)
Всім людям знана,
її, звичайно, добре знають люди:
Всього п'ять літер; значить те, що й лід.
А другу з них зміни на «н», і буде
Знайома річ, яку читати слід. Що це таке? (Крига, книга)
Не дерева а з листочками,
Не сорочка, а зшита,
Не чоловік, а розповідає. (Книга)
Дуже я потрібна всім:
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу. (Книга)
Біла рілля, чорне насіння.
Хто вміє, той і розуміє,
Хто його знає, той і позбирає.(Книга)
Всім розкаже всі пригоди,
А сама мовчить ізроду.
Дивишся - чистенька,
Погладиш — гладенька,
А читати станеш — спіткнешся. (Книга)
Не кущ, а з листочками,
Не сорочка, а зшита,
Не людина, а навчає. (Книга)
Бачить — не бачить,
Чути — не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мурує. (Книга)
Не дерево, а з листям,
Не людина, а говорить. (Книга)
Біле, а не сніг,
Не поле, засіяне (Аркуш книги)
Снігові поля, чорні граки.
Хочеш розумним бути – бери та вчи. (Книга)
Кожний скільки хоче бере,
А все лишається. (Книга)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
