Письменники-ювіляри 2014 » Д. Ф. Красицький
(2).jpg)
Фотій Степанович Красицький — український художник, класик українського малярства і графіки, внучатий небіж Т. Г. Шевченка, член Асоціації художників Червоної України.
Народився 12 (24) серпня 1873 року у селі Зеленій Діброві (тепер Городищенського району Черкаської області) в селянській родині. Початкову освіту здобув у сільській школі. У 1888—1892 роках коштом М. В. Лисенка навчався в Київській рисувальній школі М. Мурашка (майстерня М. Пимоненка), пізніше продовжував освіту в Одеському художньому училищі (1892—1894, майстерня К. Костанді) і Вищій художній школі при Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (1894—1901 роки, майстерня І. Рєпіна).
З 1903 року постійно працював у Києві: викладав у художньому училищі (1912—1920) та інституті (1927—1939, з перервами).
Жив на Андріївському узвозі, потім на Пріорці, на теперішній вулиці Брюсова (колишній Межигірський провулок № 20/16), де в 1977 році встановлено меморіальну дошку (бронза; скульптор О. О. Супрун, архітектор К. А. Сидоров).
Помер 2 червня 1944 року у Києві, похований на Куренівському кладовищі, в 1963 році прах перенесено на Байкове кладовище (тоді ж на могилі встановлено надгробок). В 1961 році на його честь названо в Києві вулицю.
 Повернувшись до Києва після навчання в Петербурзі, Ф. Красицький оселився разом зі своєю юною дружиною Ганною на Андріївському узвозі, 15. Іллюстрації до журналу "Шершень" та інші роботи мистця можна побачити в Музеї Однієї Вулиці.
Працював у різних жанрах:
.jpg) портрета — виконав живописні та графічні портрети М. Старицького (1893), Лесі Українки (1904), І. Франка (1907), М. Садовського (1912), Олени Пчілки (1927), А. Ждахи (1928), Д. Багалія (1929), О. Кундзіча (1933), Д. Яворницького (1934) та інших;
тематичної картини — «У найми» (1895), «За обідом», «У хаті шевця» (обидві — 1898), «Якби ви не панич…» (1899), «Біля криниці» (1900), «На пасіці» (1901), «Гість із Запоріжжя» (1911, другий варіант — 1916), «У свято» (1902), «Надвечір» (1905), «Подруги» (1915);
пейзажу — «На Чорториї» (1890), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898), «Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901), «Село в долині», «Хата в балці», «Похмурий день», «Літній день» (усі — 1902), «Одеса. Ланжерон» (1904), «Ореанда», «Море біля Ай-Петрі», «Кримські гори» (усі — 1906), «У Західній Україні» (1914), «Старовинна садиба в Седневі» (1916) тощо. Створив низку полотен на шевченківську тематику — портрети Т. Шевченка (1899, 1905, 1938), «Шевченко в майстерні» (1937), «Шевченко в творчому екстазі», «Шевченко на Чернечій горі», «Шевченко над Дніпром» (усі — 1938), «Смерть Шевченка» (1940) та інші. У 1906 році виконав карикатури для сатиричного журналу «Шершень». Автор першого українського посібника «Рисування та малювання» (1929).
Твори зберігаються в Національному художньому музеї.
|
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
