Мета. Розкрити дітям значення книги в житті людини, ознайомити з процесом її виготовлення. Виховувати бережливе ставлення до книги, бажання більше читати.
    
    Обладнання. Плакати з висловами про книгу, костюми-книги, лікарі, неохайний хлопець.
   
    Ведучий. Дуже добре, коли у людини багато друзів. Поділишся з другом радістю — її стане вдвічі більше, поділишся бідою — її стане вдвічі менше. Справжній друг ніколи не підведе, завжди прийде на допомогу.

    Ведуча. Сьогодні ми поведемо мову про незвичайного друга, дуже мудрого, який не вміє говорити, але навчає нас розумним наукам, розповідає цікаві пригоди про дива, про навколишній світ — близький і далекий, веде нас до Країни знань. Я загадав вам загадку, якщо ви її правильно розгадаєте, то зрозумієте, про якого друга йдеться, хто прийде до нас у гості.
        Бачить — не бачить,
        Чує — не чує,
        Мовчки говорить,
        Дуже мудрує...

   Діти. Книга.

    Ведучий. Український народ здавна поважав книгу — це невичерпне джерело знань і склав про неї багато прислів'їв та приказок. В них звучить народна мудрість. Проведемо конкурс прислів'їв та приказок, переможець отримає приз.
(Конкурс).

Золото добувають у землі, а знання з книг.
Книга — твій друг, без неї, як без рук.
Хто багато читає, той багато знає.
Книга вчить, як на світі жить.
З книгою подружишся — розуму наберешся.
Книга — ключ до знань.
Книга допоможе у труді, виручить у біді.
Одна книга тисячі людей навчає.
Читання — ось краще навчання.
Книга добру навчить, від дурного відверне.

    Ведучий. Про що говорять нам прислів'я? Правильно, про велике значення книги в житті людини.
Пісня «Книжчин день».

    Ведуча. Зустрічаймо наших вірних друзів. Під оплески дівчатка вносять книгу та від її імені промовляють: художня книга, підручник, словник, енциклопедія, довідник.

Завжди можемо стати в пригоді,
Наших вам порад не злічить,
І кажуть про нас в народі:
«Мовчить, а сто дурнів навчить».

    Учні.
Книга, друг ти нам незмінний,
Друг наш любий з ранніх літ,
Ми з тобою пізнаємо світ.
Ми побачим всю країну —
Нашу рідну Україну.
Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,
Як листя на гіллі —
Стільки книг на землі!
Є великі, є малі,
Є легкі та важкі,
На полицях, на столі —
Наші друзі — книжки.

    Підручник. Я — Підручник, ваш перший помічник і порадник кожний день. Молодший мій братик Букварик навчив вас читати і передав мені естафету.

    Художня книжка. Я — Художня книжка. Така красуня. Вся в малюнках і така цікава. Влаштовую зустрічі з казковими героями, подорожі у світ прекрасного та цікавого.

    Словник. Я — Словник, збірник слів в алфавітному порядку з поясненням, тлумаченням або перекладом на іншу мову. Ми ще з вами попрацюємо!

    Енциклопедія. Я — Енциклопедія. Коли ви шукатимете про історію предмета, його виникнення, на допомогу прийду до вас тільки я. Мені так хочеться бути поруч з вами, коли ви готуєте уроки. Станьте моїми вірними друзями.

    Довідник. Я — Довідник, для вас чудовий помічник. Я дам вам короткі відомості з певних питань. Подружимось, чи як?

    Ведучий. Ці книжки дуже корисні й потрібні нам – учням, батькам. Треба з ними дружити. Ніколи не соромитись заглянути в книгу.
«Пісня дружби».

    Учень.
У Скворцова Гриші
Книги найбрудніші,
Всі вони патлаті,
Порвані, горбаті.
Ну, немає в них лиця:
Без початку, без кінця.
Політурки, як ганчірки.
Ті книжки ридають гірко.

    Учениця.
Бився Гришка з хлопчаками,
Він розмахував книжками,
Дав Мишку по голові —
Замість книжки стало дві!
    (З’являється Гриша — дуже неохайний хлопчина, волосся розкуйовджене, на обличчі плями бруду, руки і одяг теж брудні, портфель розстебнуто, з нього виглядають кеди, рогатка, пом’ятий підручник тощо.
    Назустріч йому юрба школярів. Гриша розмахує портфелем, школярі розбігаються. Гриша теж іде зі сцени. На сцені «книжки» - учні в костюмах книжок, вигляд у них пошарпаний)

    Учень.
Бідні книги, на шматки
Вас порвали хлопчаки!
Ми пошлем вас до лікарні,
Лікарі там дуже гарні,
Там вас, бідних, пожаліють,
І почистять, і зашиють,
І підклеять вас на славу,
І одягнуть у оправу!

    (Кілька дітей білих халатах, ковпаках, на обличчях білі марлеві пов’язки. Імітують операцію над столом, маніпулюють ножицями, голкою, ватою тощо. Чути слова «головного лікаря»: тампон, перевірте тиск, скальпель, зажим тощо. Після «операції» він звертається до залу, показуючи вилікувані книжки )

    Лікар.
Вийшли книги із лікарні,
Сторінки їх стали гарні,
На нові оправи вміло
Ярлики їм наліпили,
Понесли в просторі зали —
І полиці їм вказали.

    Лікар. Від своїх поганих хазяїв, які зовсім не бережуть підручники, псують їх, рвуть листки, кидають їх, книги дуже сильно хворіють. І доводиться їх лікувати в лікарні: чистити, клеїти, зшивати. Та хіба ж можна залишати друга в біді? Чи можна псувати книжку? Кидати, рвати її, Малювати на ній? Ні, не можна!
    
    Ведуча. Уявіть собі, що в один день зникла вся друкована продукція. Уявили? Тоді ми з вами не зможемо дізнатись, який сьогодні день, місяць, рік, бо не буде календарів, не буде газет. І листа бабусі ніхто не напише, бо всі будуть неписьменними, адже зникнуть усі букварі, ніяк буде вчитися. Без книг життя стане нецікавим, наче день без сонця. Книги треба берегти — найкращі друзі нам вони.
    
    Ведучий. А як до нас приходить книжка? З чого її виготовляють? Так, з деревини. Але треба десятки років чекати, щоб з маленької насінини виросло велике дерево, спиляти його, подрібнити на заводі чи паперовому комбінаті, зварити паперове тісто, з якого вже потім виготовляють папір. А як же з паперу зробити книжку? Скласти гарні вірші та оповідання, надрукувати на книжковій фабриці, а ще й ілюстрації намалювати.

    Вчитель. Ви бачите, діти, скільки праці треба докласти, щоб зробити для вас великий подарунок — книжку. Послухайте, що просять вас книги.

    Книги. Любі діти, ми — книги, ваші вірні друзі, порадники та помічники. Від усього серця просимо вас:
— Не слиньте пальці, коли гортаєте сторінки, не беріть мене брудними руками — мені це дуже неприємно.
— Не перегинайте і не висмикуйте моїх сторінок.
— Не шматуйте обкладинки — мені дуже боляче.
— Бережіть мене, я потрібна не лише вам, а багатьом учням, котрі прийдуть вчитися після вас.
— Будьте справжніми друзями!

    Підручник. З окремими учнями ми вже добре подружилися. Сьогодні я хочу назвати своїх друзів серед другокласників, які уважно мене читають і бережливо до мене ставляться. Я дякую за дружбу. (Імена дітей).

    Художня книжка. А я хочу назвати другокласників, які по-справжньому мене полюбили, я їм дарую радість, захоплення, прекрасні хвилини спілкування. Це... (імена дітей).
Словник. А ми з Енциклопедією і Довідником тільки з вами знайомі. Ми ще не встигли з вами подружитись, але обов'язково будемо разом у старших класах. Згода?

Пісня «Книга — сонячне світло».

    Ведуча. У наших книжок є свій дім, звідки вони прийшли до нас — шкільна бібліотека. А господар в книжковому домі — бібліотекар. Йому — слово.
(Бібліотекар знайомить із поняттям формуляр і тим, як часто відвідують бібліотеку другокласники).

    Вчитель. Відомий український письменник І. Франко говорив:
Книги — морська глибина,
Хто в них пірне до дна,
Той хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.

    Коли ви багато читатимете, будете грамотними, розумними. Ви добре працювали з книгами цього року: малювали малюнки до прочитаних книг (на виставці кращі з них), вели читацькі щоденники. Мені хочеться відзначити кращі читацькі щоденники, кількість найбільше прочитаних книжок та найвищу гілочку росту з техніки читання у таких учнів (прізвища учнів).
    Читайте, читайте, читайте! Хай не буде у вас жодного дня, аби ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги. Тоді ви будете освіченими, вихованими, добрими людьми. Людина, яка любить і вміє читати — щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі ці — книги. Живи,