Заєць (співає пісеньку «Книга — наш найкращий друг»).
Дорога нам книга кожна,
Нам без книг ніяк не можна,
Нам без книг ніяк не можна!
Голоси дзвенять навкруг.
А як часом книга хвора,
Значить в тім вина.
Ми її підклеїм скоро —
Враз одужає вона!
    (На його шляху з'являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана книга).
    
    Заєць. Ой, що це? Краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем).

    Книга.
Не бійся, Зайчику. Я книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. (Плаче). Допоможи мені, Зайчику!

    Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку). Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може ти з лисицею зустрілася, чи у лапи до вовка потрапила? Чи може лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

    Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене. Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього. Зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

    Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику! Ось Книга у біду потрапила, від хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як — я не знаю.

    Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у «Книжкову лікарню» до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише і одягне у красиву обкладинку.

    Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже у кожній школі, у кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Пішли, дорогенька Книжечко, спирайся на мене.
    Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

    Лікар. Обов'язково! Шановна Книго, присядге-но сюди. Що з вами трапилося? Де ж болить?

    Книга. Ой, дорогий лікарю, у мене болить все тіло.

    Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?

    Книга.
Лікарю, мені соромно перед класом,
Хазяїн мій обкладинки вирвав з м'ясом!
Та що обкладинки...
Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,
Плоти та голубки.

    Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

    Книга. Хлопчисько-поганисько, у якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилляв на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:

Я — Книга! Я товариш твій!
Школярику, завжди мене жалій.
Чистенькою тобі приємна я,
Без бруду — подруга твоя.
Погану звичку ти покинь
І пальців більше ти не слинь.
Завжди я твій найкращий друг,
Та тільки не для брудних рук.

    Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб! Зараз я покличу Лисичку-медичну сестричку допомогти нам. (Кличе Лисицю).

    Лисиця. Добрий день, Книго! Зараз ми з Айболитом тебе вилікуємо. Подивимося ось на цю сторіночку. Ой-ой-ой! Тут намальований страшенний пес, а я їх так боюся.

    Книга. А в собаки ніг немає.

    Лисиця. Який жах!

    Книга. Лікарю, сестричко! Вилікуйте мене, будь ласка!

    Лікар. Прошу вас пройти в операційну. Будемо робити операцію.

(З'являється Хлопчисько-поганисько).

    Хлопчик. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому — я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забув її у саду. Ось і цього разу забув. Вночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати, та не знайшов. Втекла. Ви її не бачили?

    Діти. їй роблять операцію у «Книжковій лікарні»!
(З'являються Книга і Лікар).

    Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд.

    Книга. Так, я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий хлопчисько! Він, напевно, шукає мене.

    Хлопчик. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А тепер пішли додому. Мені без тебе так сумно.

    Лікар. Я не дозволю їй жити у тебе. Вона знову може захворіти.
    
    Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.
   
     Хлопчик. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є у залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.

    Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен запам'ятати правила.
    
    1. Мене не можна брати брудними руками, тому, що мені буде соромно, якщо мене візьмуть інші, читачі.
    2. Не став на мене лікті, коли читаєш і не клади розгорнутою сторінками донизу: адже тобі не сподобалося б, якби з тобою так поводилися.
    3. Не розмальовуй мене ручкою та олівцем — це так негарно.
    4. Якщо не закінчив читати, але не хочеш загубити сторінку, на якій зупинився, то вклади у мене закладку, щоб я змогла спокійно відпочити.
    5. У сиру погоду загортай мене у папір, тому, що така погода для мене шкідлива.
    6. Допоможи мені залишитися чистою і свіжою, а я тобі допоможу стати щасливим.

    Хлопчик. Так, я все зрозумів і даю чесне слово, що виправлюся.

    Книга. Діти, запам'ятайте і ви правила охайного поводження з книгою. Тоді ми завжди з вами будемо друзями.