Дійові особи: Бібліотекар, Котигорошко, Вернигора, Вернидуб, Крутивус, Білосніжка і семеро гномів, книга «Казки братів Грімм», понищені книги, Ведуча, бабуся Ножиці, дідусь Папір, внучок Клей, собачка Гумка, киця Обгортка, мишка Закладка, книжка «Чарівне горнятко», Мудра Сова, Лисичка, журнал «Барвінок», книжка «Українські народні казки».

Бібіліотекар зачиняє двері, замикає ключем.

Бібліотекар.

Пора додому! Цілий день я працювала,
Книжки потрібні усім дітям видавала,
На жаль, не всі хочуть із книгами дружити,
Прийдеться завтра про це знову говорити.

Іде геть. На сцені з'являється книга «Українські народні казки».

Книжка «Українські народні казки».

Я - книжка для усіх цікава,
Мене читають залюбки.
В бібліотеці буваю дуже мало
І не відлежую боки.
У світ казковий всіх вас кличу,
Мене щодня ви берете.
Та в багатьох погані звички,
Той їсть зі мною, а той мне.
Той рве сторінки, букви коле,
Цей замальовує рядки,
Той в ліжку, а не коло столу,
Мене читає, лежачи.
Якби сміливців всіх зібрати,
Що тут живуть між сторінками,
І нечемних учнів покарати
За поведінку із книжками.

З’являється Котигорошко

Котигорошко.

А я тут! Котигорошко.
Чую, чую нарікання.
Готовий виконати прохання.
Грізну булаву в руках тримаю.
Хто погано поводився з книгами, питаю? (Дістає список).

Ого, як вас тут написано багато,
Доведеться товариство для допомоги скликати.

— Вернигора!
— Я тут!
— Вернидуб!
— Я ось!
— Крутивус!
— Спішу!

Пісня козаків.

Козаки.

Ми казковії герої,
За книжки йдемо до бою,
Хто не дружить із книжками,
Той зустрінеться із нами.
Ми сміливі та завзяті,
За книжки йдем воювати.
Хто не дружить із книжками,
Той зустрінеться із нами.
Зброю маємо надійну,
Служить книгам будем вірно.
Хто не дружить із книжками,
Той зустрінеться із нами.
Якщо маєте провину,
То ніщо вже нас не спинить.
Хто не дружить із книжками,
Той зустрінеться із нами.

Козаки.

Що ж, козаки, хай вороги книжок виходять з нами змагатися.  

Вбігає книга «Казки братів Грімм».

Книга «Казки братів Грімм».

Почекайте, почекайте, Тут є й добрі діти, знайте.
Вони читають книг багато
Для себе, сестрички й брата.
І це до них красуня ніжна
Поспішає Білосніжка.  

Входить Білосніжка і семеро Гномів.

Білосніжка.

Дійсно, в цій школі є такі чудові діти.
Як за них не порадіти?!
Нехай зараз кожен руку піднімає,
Хто більше, як 100 слів за хвилину, читає.
А хто щодня цілу годину читає,
Хай дві руки піднімає.

Пісня Гномів. (На мотив пісні «Голубой вагон»).

Гноми.

Про усе на світі знають гноми,
Бо читають книги ніч і день,
Хоч маленькі, та такі невтомні,
Ми є приклад добрий для дітей.

Приспів:

Читати, читати, читати, читати,
Читати, читати просимо всіх вас.
Будете, будете, будете, будете.
Будете, будете знати більше нас.

Гноми книги поважають,
Шанобливо ставляться до них.
Гномам книги все розповідають,
Тож шануйте книги так, як ми.

Приспів.

Мудрунчик. 100 років тому в столиці Ассірії – Ніневії – розкопали бібліотеку, яка була створена у VII столітті нашої ери і є справжньою перлиною древньої епохи.

Буркунчик. Найбільшою в Стародавньому світі вважалася бібліотека в єгипетському місті Александрія. Її називають одним семи чудес світу.

Веселунчик. Слово «бібліотека» грецького походження, що означає «зібрання», «сховище книг».

Задумчик. У давнину матеріалом для письма служили стіни печер, кістки, дерево, метал, очерет — папірус, шкіра тварин — пергамент.

Чхунчик. Папір почали виготовляти у XII столітті. У Древній Русі він з'явився у XIV столітті.

Дрімунчик. Книгодрукування винайшов німець Йоган Гутенберг у XV столітті. Перша друкарня в Київській Русі заснована Ярославом Мудрим.

Стидунчик. Першою книгою, виданою українською мовою, стала «Енеїда» Котляревського, надрукована в 1798 році.

Книга «Казки братів Грімм».

Якби діти любили багато читати, то прочитали б і такі смішні історії, як ця.

(Інсценізація будь-якої казки).
Чути плач і стогін.

Що за шум, що за плач?

(Розтріпані, понищені книги визирають з-за лаштунків).

Книги.
Нам соромно показатися.
Ми понищені, ми потріпані. (Книги співають пісню на мотив «Бременських музикантів).

Читанка.
Ох ви, буквочки мої розмальовані,
Ви сторіночки мої пошматовані,
Навтішався з вас Івась досхочу.

Разом.

Ох, доходить до плачу!

Природознавство.
Всі малюнки Ростик з мене вчора вирізав,
А на схемах букви різні понаписував.
Як природи я дітей тепер навчу?

Разом.

Ох, доходить до плачу!

Виходить Математика.

Математика.
Цифри в прикладах зробилися з вусами,
Кілометри замінилися кілограмами.
Про задачі я зовсім уже мовчу.

Разом.
Ох, доходить до плачу!

Виходить Англійська мова. Співає англійською.

Виходить Рідна Мова.

Рідна Мова.

Скільки правил мудрих я в собі тримаю,
Але декого нічому не навчаю.
Від поводження Оленки аж кричу.

Разом.

Ох, доходить до плачу!

Всі.

Що ж нам з вами робити?
Як допомогти?
Давайте відкриємо Книжкову лікарню.

Виходить Ведуча.

Ведуча. У державі відкрили Книжкову лікарню під кодовою назвою «Ріпка». Одного разу прийшла дуже покалічена книга і попросила допомоги. Покликала старенького дідуся Папера. Прийшов дідусь Папір, оглянув книгу і сказав.

Дідусь Папір.

Бідна ти моя, понищена каліко,
Хто ж тобі заподіяв стільки лиха?
Але сам я тобі не допоможу,
По бабусю Ножиці побіжу.
Бабусю Ножиці, не лежи,
Іди та книгу лікувати допоможи.

Ведуча. Прийшла бабуся Ножиці, стали книгу оглядати, як їй допомогти, гадати.

Бабуся.

Шкода мені тебе, книжко гарна,
Хтось понищив сторінки твої намарно.
Допоможу, щоб ти гарна стала знову,
Щоб вела з дітьми розумними розмову.
Але без Клею не обійтись.
Онучку Клею, не стрибай,
До нас біжи, допомагай!

Клей.

З ніжки на ніжку стрибаю,
Книжку лікувати допомагаю.
Всі дірочки, всі сторіночки
Приведу до порядку,
Буде ця книжка мати
Мій слід на згадку.
Та щоб все привести до ладу,
Я ще по Гумку піду.
Ходи, собачко Гумко, не лежи,
Нам книжку лікувати допоможи.

Вбігає собачка Гумка. Гумка.

Гумка.

Я — Гумка, гумка, гумка,
Та хочу вам сказати,
Щоб всі ці неподобства
Не сміли більш писати.
Щоб наша книжка стала ще гарніша,
Треба покликати кицю Обгортку.
Ходи, Кицю, не лежи,
Книжку обгорнути допоможи.

Виходить киця Обгортка

Обгортка.

Я така гладенька,
блискуча й ніжна,
Ця книжка зі мною буде, мов царівна.
Я оберігаю всі книги на світі,
Тому обгортайте свої книги, діти.
Але для повного порядку
Книзі потрібна ще й закладка.
Мишко Закладко, не лежи,
Нашій книжці допоможи.

Вбігає мишка Закладка.

Мишка Закладка.

Я дуже потрібна, друзі, вам.
Нелегко без мене книжечкам.
Бо діти сторінки обривають,
Якщо мене в книжку не закладають,
Ось я до тебе, книжечко, притулюся,
Не раз при читанні тобі знадоблюся.

Ведуча. Подивіться на це поліковане книженятко, Яке зветься...

Всі. Чарівне горнятко!

Книжка.

Дякую всім, хто в Книжковій лікарні працює,
Хто нове життя таким, як я, дарує,
А всі, хто до книжок погано ставиться,
Пам’ятайте, як книжці болить,
Таке лікування їй надавайте,
Папір, клей, ножиці беріть,
Обгорніть і все погане зітріть,
Бо книжка велику мудрість має.
Про це зараз Мудра Сова прочитає.

З’являється Мудра Сова.

Сова.

Охо-хо! Стара я вже, стара,
В прислів'ях позабувала слова.
Я почну прислів'я казати,
А ви хором будете допомагати.

Знання - сонце, книга —... (віконце, вікно).

Книга мала - серцю... (люба).

Одна книга тисячі людей... (навчає).

Дім без книги — день без... (сонця).

З ручаїв - ріка, з книжок —... (знання).

Книжка для розуму, що теплий дощ для... (посівів).

Слово до слова — зложиться... (мова).

Книга вчить, як на світі... (жить).

Знання - дерево, а діло —... (плоди). 

Якщо за цілий день нічого не прочитав — то день.. (змарнував)

Виходить Лисичка.

Лисичка.

Зустрічайте, вітайте,
Хитру Лиску пізнавайте.
В чарівному горнятку
Я тримаю загадку.
Подивимось, чи є серед вас кмітливі,
Чи вам мої загадки по силі!

1. Бїла рілля, чорне насіння.
Хто вміє, той і розуміє,
Хто його знає, той і позбирає.

2. Не кущ, а з листочками,
Не сорочка а зшита,|
Не людина, а навчає.

3. Снігові поля, чорні граки.
Хочеш розумним бути — бери та вчи.

4. Бачити — не бачить,
Чути - не чує,
Мовчки говорить,
Добре мудрує.

5. Хто мовчить, а всіх людей вчить?

6. На базарі не знайти,
На вагах не зважити.

7. Язика не має, а розуму навчає.

Вбігає журнал «Барвінок».

Барвінок.

Друзі, скоро світати почне,
Бібліотекар прийде,
А ми ще й не нагулялися.
Все про сумне та про сумне.
Давайте поспіваємо та потанцюємо.

Співають коломийки.

1.Чого в Галі від образи Читанка ридає?
Бо вона на ній із гірки по снігу з'їжджає.

2. Біда сталася з Олегом, може від морозу,
Що він кинув на підлогу книжку «Рідну мову».

3. Все трудився наш Андрійко, вчительку не слухав,
Намалював в книжці буквам і очі, і вуха.

4.Чи ви чули від Наталі останні новини?
Що вона бере книжки руками брудними.

5. Ой, сміялися книжки зі Степана, хай знає!
В третім класі по складах він книжки читає.

6. Пожалілися книжки директору школи,
Що Юля не обгорта своїх книг ніколи.

7. Лежить в ліжку наш Павло, вдає, що читає.
Але то він малюночок в книжці розглядає.

8. Якби то ви зазирнули в портфелі дитячі,
Поруч з книжками там є все, що очі бачать.

9. Якби учні свої книги як друзів любили,
То ми б іще багатьох розуму навчили.

Барвінок.

А тепер до танцю!

Танцюють. З'являється бібліотекар, починає відчиняти двері. Книги займають свої місця.

Бібліотекар.

Треба бесіду з дітьми провести,
Як з книгами поводитися і читати книги.

1. Щоб багато знати — треба книги... (читати).

2. Щоб книжку не забруднити — треба руки... (помити).

3. Треба очі шанувати і книжку на відстані ЗО см... (тримати).

4. Правило повсякденне — найкраще освітлення... (денне).

5. Щоб не боліла голова,
Зі словником читайте незрозумілі... (слова).

6. Вдумайтеся в зміст, не поспішайте.
Книжку до кінця завжди... (читайте).

7. Щоб спокійно цілу ніч спати,
Не треба книги в ліжку... (читати).

8. Щоб мова була багата і виразніша,
Відвідуйте бібліотеку... (частіше).

9. Книга всім в житті допомагає,
Тож хай від вас тільки вдячність... (має).