Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Джон Рональд Руел Толкін — видатний англійський письменник, філолог-медієвіст, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики — фентезі, всесвітню славу якому приніс роман «Володар Перстенів».
Народився 3 січня 1892 року в місті Блумфонтейн у родині банківського службовця, співробітника «Бенк оф Ефріка» Артура Руела Толкіна та Мейбл Толкін.
У зв'язку з погіршенням здоров'я, в три роки Дж. Р. Р. Толкін разом із меншим братом та матір'ю вирушають до Англії на тривалі гостини до родичів, однак через рік в Африці від ревматизму помирає батько і родина залишається жити в Британії. Спершу Толкіни мешкають у Бірмінґемі, згодом переїжджають до його передмістя Сергоул-Міллза.
Початкову освіту Дж. Р. Р. Толкін здобув удома з матір'ю, яка навчила його читати, писати, малювати, а також основам латини. Водночас Мейбл Толкін, шукаючи духовної опори у складному житті, за порадою своєї зовиці Ґрейс у 1900 р. навертається у католицизм, що, в свою чергу позбавило і без того небагату мати-одиначку фінансової підтримки батьків і родичів-баптистів. За чотири роки у Редналі вона помирає від цукрового діабету, попередньо передавши опіку над дітьми отцю Френсісу Хав'єру Морґану із Бірмінґемської Ораторії. Дж. Р. Р. Толкін переїжджає у притулок місіс Фолкнер для дітей-сиріт до Еджбастона, району Бірмінґема.
Із 1900 р. Дж. Р. Р. Толкін навчається у Школі ім. Короля Едуарда, при цьому в період 1903—1904 рр. він з братом певний час навчається у Школі св. Філіпа. Пізніше він навчається в Ексетер-Коледжі у складі Оксфордського університету, спеціалізуючись на вивченні класичних мов, однак у 1915 р. отримує диплом із відзнакою за спеціальністю «англійська філологія».
Під час навчання у Школі ім. Короля Едуарда Дж. Р. Р. Толкін знайомиться із Робертом Ґілсоном, Джеффрі Смітом та Крістофером Вайзменом. Учотирьох вони засновують неформальне товариство «ЧКБТ» — «Чайний Клуб і Барровіанське товариство», назване так через те, що хлопці полюбляли збиратися потайки в бібліотеці школи або сусідньому універмазі «Берроуз», латинізована назва якого і дала компанії ім'я. Навіть після закінчення навчання друзі підтримували спілкування аж до самої війни. Саме на зустрічах «ЧКБТ» Дж. Р. Р. Толкін приймає рішення писати поезії.
У 1908 р. Дж. Р. Р. Толкін знайомиться із сусідкою по пансіонату місіс Фолкнер, такою ж сиротою, як і він, Едіт Мері Бретт, старшою від нього на три роки. Він у неї швидко закохується і, що не виключено, унаслідок цього провалює іспит на стипендію до Оксфордського університету. Наляканий ранніми стосунками та почуттями Рональда до старшої дівчини, ще й протестантки за віросповіданням, отець Морґан забороняє хлопцеві спілкуватися з Едіт до його повноліття. На свій двадцять перший день народження Дж. Р. Р. Толкін пише листа до Едіт із проханням вийти за нього заміж, на який та відповідає, що вже заручилася, бо вважала, що він її забув. Рональд їде до неї і переконує повернути обручку нареченому. За наполяганням хлопця вона також навертається у католицизм, після чого вони формально оголошують про заручини у січні 1913 р., а 22 березня 1916 р. беруть шлюб у Церкві Пресвятої Непорочної Діви Марії у м. Ворик (Англія).
По закінченню університету Дж. Р. Р. Толкін добровільно записується до лав війська. Його зараховують до складу Ланкаширського стрілецького полку у званні молодшого лейтенанта. Протягом 11 місяців він проходить вишкіл у Кеннок-Чейсі, а 4-го червня 1916 р. його переводять до 11-го батальйону зазначеного полку у складі Британського експедиційного корпусу.
Під час Битви на Соммі Дж. Р. Р. Толкін служить офіцером зв'язку. 27-го жовтня того ж року його шпиталізують із діагнозом: окопна пропасниця (пароксизмальний рикетсіоз), яка протягом наступних двох років даватиме рецидиви і постійно вимагатиме лікування. Решту війни Рональд проводить у тилу, в Англії, переїжджаючи із гарнізону до гарнізону та займаючись штабною роботою. Саме в цей час він починає працювати над міфологією та історією вимріяного в думках світу, що пізніше перетвориться на всесвіт, у котрому відбуваються події роману «Володар Перстенів». 16 листопада 1917 р. Едіт народжує первістка — Джона Френсіса Руела.
Із війська Дж. Р. Р. Толкін демобілізується у званні лейтенанта. Війна залишила помітний відбиток на свідомості письменника. Під час неї він утратив двох друзів із «ЧКБТ»: Р. Ґілсона та Дж. Сміта.
Одразу по війні Дж. Р. Р. Толкіна запрошують до участі в створенні новітнього словника англійської мови, який згодом стане відомим як «Оксфордський словник англійської мови».
У 1920 р. Дж. Р. Р. Толкіна запрошують на посаду старшого лектора з англійської мови у Лідському університеті. Саме тут майбутній автор «Володаря Перстенів» здобуде репутацію провідного англіста свого часу. Уже за два роки він видасть «Словник середньоанглійської мови», а після приїзду ще одного крупного спеціаліста у галузі Еріка Ґордона вони вже вдвох оприлюднюють нову редакцію відомого тексту із циклу Артурівських легенд — «Сер Ґáвейн і Зелений Лицар». У 32 роки Дж. Р. Р. Толкін стає наймолодшим на той час професором в історії свого університету.
Восени 1925 р. Дж. Р. Р. Толкіна обирають професором староанглійської мови в рідному Оксфорді, і він залюбки туди повертається. Працює спершу на посаді професора у Пембрук-Коледжі, а з 1945 р. — у Мертон-Коледжі на посаді професора англійської мови і літератури. У 1936 р. Дж. Р. Р. Толкін виголошує публічну лекцію «Беофульф»: чудовиська і критики, яка справила беззаперечний вплив на всю традицію вивчення середньовічної епічної літератури.
В Оксфорді ж поет і письменник входить до лав неформального професорського літературного клубу «Інклінґи», де остаточно здружується з іще одним майбутнім відомим письменником, своїм колегою Клайвом Стейплзом Льюїсом.
У 1959 р. Дж. Р. Р. Толкін виходить на пенсію. Комерційний успіх його книг забезпечив його родині заможне життя. Свідченням суспільного і загальнонаціонального визнання письменника став Орден Британської імперії, який йому вручила королева Єлизавета ІІ 28 березня 1972 р. під час прийому в Букінгемському палаці. Однак щораз сильніша увага громадськості до толкінівських сюжетів та творів, а також до його особистого життя змусили подружжя переїхати на південне узбережжя, під м. Борнмут (Дорсет, Англія). 29 листопада 1971 р. Едіт Толкін померла у віці 82-ох років, її поховали на оксфордському Вулверкотському цвинтарі, а на надгробку, за особистим розпорядженням чоловіка, вигравіювали ім'я Лутієн — героїні толкінівського епосу, із котрою її все життя ототожнював. 2 вересня 1973 р., перебуваючи в гостях у борнмутських друзів, подружжя лікарів Толгерстів, Джон Рональд Руел Толкін помер, не переживши наслідків кровоточивої виразки шлунка. Похований він поруч із дружиною.

Літературна творчість

Перші літературні (власне, поетичні) спроби Дж. Р. Р. Толкіна датуються початком 1910-их рр. під час його «членства» у «Чайному клубі…», учасники якого всіляко заохочували прояви індивідуальної творчості. За словами біографа Г. Карпентера, непрямий вплив на майбутнього письменника могли справити викладачі англійської літератури у Школі ім. Короля Едуарда Джордж Бруертон та Р. В. Рейнольдз, які намагалися прищепити своїм учням любов до поезії. Опосередковано на рішення Дж. Р. Р. Толкіна зайнятися віршуванням також уплинула постановка п'єси Джеймса Баррі «Пітер Пен», яку він побачив у квітні 1910 р., а також творчість католицького поета-містика Френсіса Томпсона.
Біографи письменника також відзначають вплив філософських та історичних творів античних авторів, зокрема Боецієвої «Розради філософією» в перекладі короля Вессексу Альфреда Великого (бл. 849 — бл. 900), писань Вергілія і Тацита.
Одним із найбільш серйозних вражень Дж. Р. Р. Толкіна стала творчість члена Товариства виставки мистецтв і ремесел, ерудита і всебічно обдарованого митця Вільяма Морріса. Майбутній творець «Володаря Перстенів» наслідував фантастичну, стилізовану під раннє середньовіччя, поетику його романів та поем. Поряд із цим іменем також необхідно згадати роман старшого колеги Дж. Р. Р. Толкіна в галузі медієвістики і такого самого шанувальника епічної традиції європейської Півночі Еріка Рюкера Еддісона, чий роман «Змій-уроборос» нині вважається одним з найперших яскравих зразків раннього епічного фентезі.
Дитяча чарівна казка нині забутого письменника Едварда Вайк-Сміта «Дивовижний край снерґів» послугувала беззаперечним джерелом натхнення під час створення Дж. Р. Р. Толкіном образу народу гобітів.
До середини 30-их рр. ХХ ст. Дж. Р. Р. Толкін лишався маловідомим літератором, чиї поезії з'являлися або в профільних філологічних журналах, або у випадкових публікаціях. Однак уже у воєнні роки він займався конструюванням вторинного чарівного світу і писав історії про нього.
Уся сукупність легенд та міфів про вигаданий світ Середзем'я за життя Дж. Р. Р. Толкіна так ніколи оприлюднена і не була. Видавці ні до, ні після успіху «Гобіта» не наважувалися їх видавати, побоюючись незвичності жанру, обраного автором. Останній планував зробити із них додаток до «Володаря Перстенів», котрий мав би бути надрукований разом із романом, проте і на цей крок видавництва не пішли. В останні роки життя Дж. Р. Р. Толкін захопився суттєвим перекроюванням легенд, складених раніше, тому до послідовного, цілісного вигляду їх так і не довів. Уперше світ їх побачив за редакцією К. Дж. Р. Толкіна під назвою «Сильмариліон» у 1977 р., а згодом — у вигляді різноманітних чернеткових записів із розлогими коментарями того самого К. Дж. Р. Толкіна — у перших 5-ти (ранні версії) і 10-му та 11-му томах (пізні версії) «Історії Середзем'я».
Крім творів, пов'язаних із вторинним світом майбутніх «Гобіта» та «Володаря Перстенів», Дж. Р. Р. Толкін писав різноманітні історії для своїх дітей, зокрема «Листи від Різдвяного Діда», «Містер Блісс», «Роверандом», «Коваль із Великого Вуттона» та «Фермера Джайлса з Хему», переважна більшість яких була вперше оприлюднена лише після феноменального успіху «Володаря Перстенів», коли саме ім'я автора було запорукою фінансової вигоди від видання.

«Гобіт» і «Володар Перстенів»

Досить несподіваний зсув у творчості від епічних історій про світ Середзем'я до того, що згодом стало дитячою чарівною казкою «Гобіт», за свідченнями самого Дж. Р. Р. Толкіна, відбувся спонтанно і несподівано. Під час перевірки студентських контрольних робіт йому трапився не зрозуміло чому залишений чистим аркуш, на котрому письменник вивів слова: «У норі під землею жив собі гобіт». Потім письменник пояснював, що «не знав і не знаю, чому я це зробив»
Книга була написана між 1930-им і 1935-им рр. і спочатку читалася дітям. У 1936 р. про її існування дізнався агент лондонського видавництва «Джордж Аллен енд Анвін» Сьюзан Деґналл. Книгу схвально зустріли читачі, і видавець замовив Дж. Р. Р. Толкіну продовження історії про пана Більбо Торбина. Про процес написання роману, який затягнувся більш ніж на десять років, сам автор писав наступне:« Ця оповідь зростала по ходу її розгортання, поки не перетворилася на історію Великої війни за Перстень і не стала включати чимало епізодів давнішої історії, що їй передувала. Заохочений проханнями читачів, котрих цікавили гобіти та їхні пригоди, я повернувся по великій паузі і спробі довести до завершення власний легендаріум до продовження. Однак розповідь неминуче тягнуло до старішого світу, поки вона не перетворилася на, так би мовити, історію, що мала кінець перед тим, як з’явилися її початок та середина».
І без того популярний, роман злетів до статусу культового під час молодіжного руху гіпі середини 60-их рр. ХХ ст. Цьому, безперечно, посприяло піратське (а тому дешеве) видання роману американським видавництвом «Ейс букс» 1965-го р.
Біографи письменника цитують неназвану американську газету, чим досить точно характеризують настрої читачів Дж. Р. Р. Толкіна: «У Єльському університеті трилогія розпродається швидше, ніж „Володар мух” Вільяма Ґолдінґа на піку своєї популярності. У Гарварді вона випереджає «Над прірвою у житі» Дж. Д. Селінджера. »
За життя письменник більше не надрукував жодного твору, пов'язаного із вигаданим світом Середзем'я, якщо не рахувати книжечки дитячих віршів «Пригоди Тома Бомбадила» (1962), чиї персонажі існували ще до появи «Володаря Перстенів» і були включені в нього з цілком інших на те причин. Тому поява у 1977 р. «Сильмариліону», збірки квазілегенд із ранньої історії всесвіту «Гобіта» та названого вище роману, скомпільованої сином Дж. Р. Р. Толкіна Крістофером та майбутнім популярним фентезійним письменником Ґаєм Кевріелом Кеєм, укотре посилила інтерес до толкінівської творчості.