Скала-Подільський замок — оборонна споруда в смт. Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області. Пам'ятка архітектури національного значення. Замок розташований на високій скелі на правому березі річки Збруч. Має витягнуту форму, що зумовлено рельєфом місцевості. Із трьох боків природний захист забезпечує річка Збруч та її стрімкі скелясті береги. З єдиного доступного південного боку — глибокий рів, кам'яний мур із виступаючою напівкруглою пороховою вежею. Поряд із нею — в'їзна брама, дістатися до якої можна було лише через підйомний міст. Упоперек замкової території розташований двоповерховий палац прямокутної форми, який поділяв внутрішнє подвір'я на господарське і парадне.
Давня назва замку і поселення навколо нього - Скала над Збручем. Відоме з часів Київської Русі. Перший дерев'яний замок, на думку багатьох дослідників, збудований на місці давньоруського городища і зруйнований в часи монголо-татарського нашестя. 1331 тогочасні власники Поділля литовські князі Коріятовичі звели кам'яний замок. 1393 його здобув литовський князь Вітольд. Від 1430 Скала (нині Скала-Подільська) — адміністративний центр староства, королівський населений пункт із замком як оборонно-житловим осередком, за історичними джерелами в поданні Михайла Грушевського — потужна фортеця. Від 1515 замок — власність кам'янецького старости С. Лянцкоронського, згодом — сандомирського воєводи, який його перебудував й укріпив.
На початку XVI століття через майже щорічні татарські навали (1502, 1503, 1507, 1511, 1513 роки) замок у Скалі вкрай занепав. У 1515 р. польський король Сигізмунд передав його у підпорядкування Кам'янецькому старості Станіславу Лянцкоронському. Воєначальник посилив його гарнізонта арсенал гарматного озброєння. Але вже в 1516 р. за час наймасовішої з початку XVI ст. татарської навали, місто і замок були спалені дощенту. Замок відбудовували, але татари ще кілька разів плюндрували твердиню, а напад волохів у 1538 р. остаточно її понищив. Якісно нова перебудова в Скалі розпочалася в середині XVI ст. і здійснювалася за модерною новоголандською системою замку бастіонного типу з потужним артилерійським озброєнням. Замок був захищений скелями та річкою з трьох боків і лише з півдня був доступним. З цього боку викопали глибокий рів, запустили в нього води Збруча, звели кам'яні стіни, спорудили В'їзну башту з підйомним мостом та монолітну Порохову башту.
У 1620 р. Скалі довелось витримати облогу турецької армії, яка розгромила перед тим польське військо на Цецорі. Попри те, що фортеця була сильно пошкоджена попередньою облогою волохів, захопити її туркам не вдалося. А от в 1648 р. козацькі війська Богдана Хмельницького таки здобули твердиню і вигнали звідти польський гарнізон. Значних руйнувань замок зазнав у 1657 р., коли ним володів трансільванський князь Д'єрдь II Ракоці. А після захоплення у 1672 р. турками Поділля, замок у Скалі остаточно занепав і вже не відбудовувався. У першій половині 18 століття скальський староста А. Тарло відбудував на рештках попередньої будівлі палац у бароковому стилі, оздоблений білокам'яним декором. Через кілька років після завершення будівництва палац спалила блискавка. У літописі за 1765 р. є згадка: “...через кілька років після закінчення реставрації палац спалено вогнем блискавки і зараз він стоїть пустий, а особливо знищено бічні прибудови”. Від кінця 18 століття до 1939 замок — власність родини Голуховських, які звели у місті окремий палац і заклали навколо парк. У 1930-ті влада забезпечувала збереження руїн замку, виконала його фотографії, проведені архітектонічні обміри. У наступні роки замок розбирали на будівельні матеріали. Житель Скали Олесь Степовий 1930 р. писав, що з порохової вежі були, за переказами, підземні ходи на всі боки. Крім того, стверджує, що польський письменник Крашевський в повісті “Болєщице” згадує про місцевий замок в подіях ХІІ ст. В наш час збереглися чотириярусна порохова вежа, частина оборонних мурів, руїни вежі над Збручем та рештки палацу з залишками кам'яного орнаменту.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
