Борис Павлівський народився 21 вересня 1906 р. на хут. Подобріївка Білопільського району, нині Сумської області. Закінчив у 1918 році Іскрисківську церковно-парафіяльну, а в 1924 році Михайлівську агрономічну школи. Відтак подався в Донбас. Пізніше за сприяння керівників ВУСП-Пу (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників) вступив у Харківський інститут професійно-педагогічної освіти. На третьому курсі навчання його заарештувало Харківське ГПУ. Всього він пережив п'ять арештів, відбув три терміни, загалом двадцять три роки в тюрмах і таборах ГУЛагу.
У вересні 1957 року він повертається з дружиною і маленьким сином в Україну, оселяється в селі Іванівка Теребовлянського району. У 1961 році переїхав жити у село Буданів.
У листопаді 2004 року на дев'яносто дев'ятому році обірвалося життя поета-страдника, слово якого шість десятиліть було під забороною. У 1994 році у видавництві "Лілея" вийшла перша маленька збірка поезій "Світильник ночі".
В листопаді 1996 року його вдруге приймають в письменницькі лави, тепер уже в Національну спілку письменників України. Велика заслуга у справі повернення і популяризації творчості Б. Павлівського належить відомому в краї літератору і дослідникові Ярославу Гевку.
Видані книги:
"Світильник ночі" (1994), "Любов на тернистій дорозі" (1996), "Хрестоносці України" (1998), "Слово з-за ґрат" (2002), "І терни, і тюрми" (2005), "Віч-на-віч з правдою" (2006), "Мерехтить самітниця зоря" (2007), "І входить в серце блискавиця" (2008).



Павлівський, Б. Світильник ночі: поезії / Б. Павлівський; худ. оформл. Н. Савчук. — Тернопіль: Лілея, 1994. — 34 с.

До уваги любителів поезії пропонується невелика збірка віршів поки що невідомого великому загалу українською поета і літератора, довголітнього «професійного» політв'язня Бориса Павлівського.
В цю збірку увійшли вірші, написані (пригадані) в період з 1951 по 1994 рік.

Це збірка віршів старійшини українського поетичного цеху Бориса Павлівського — виняткова, єдина в своєму роді, бо пройшла воістину хресний шлях, продиралася до нас крізь терни енкаведистських катівень і концтаборів смертників. Вона — безстрашне викриття сталінського режиму, який нищив людей не лише фізично, але й плюндрував їх духовно.