Денис Лукіянович народився 13 вересня 1873 року в селі Городниця (нині Гусятинського району Тернопільської області) у родині богослова за освітою та вчителя за фахом. Навчався у Станіславській гімназії. Денис був активним, радикально настроєним гімназистом. Організував таємний гурток «Поступ», за що 1890 року його виключили з гімназії. Іспит на атестат зрілості склав екстерном.
1900 року закінчив юридичний факультет Львівського університету, 1907 року — філософський факультет Чернівецького університету.
    Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. 1905 року редагував журнал «Дзвінок».
Після Другої світової війни — доцент кафедри української літератури у Львівському університеті.
   Денис Лукіянович помер 28 січня 1965 року у Львові на 92-му році життя.
Як прозаїк Денис Лукіянович дебютував 1889 року оповіданням «Сабашева вечеря».
    1895 року вийшла збірка «Новели» — невелика за обсягом книжка, яка містила 5 новел психологічного плану. Наступного року письменник опублікував цикл образків «Мої проходи». Друга збірка Дениса Лукіяновича — «Ескізи та оповідання» (1897) — теж об'єднала малу прозу.
   1899 року вийшла книга «Багнітки», де автор змалював родинне життя інтелігента, незлагоди між подружжям.
    У творчому доробку Лукіяновича є твори й великої форми — дилогія з двох повістей «За Кадильну» (1902) та «Від кривди» (1904), роман «Філістер» (1909).
Про повість «За Кадильну» Іван Франко писав, як про «цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю, відняту у общини паном».
Популярним серед сучасників був роман Лукіяновича «Філістер», підписаний псевдонімом Л. Журбенко і присвячений «пані Марії Грушевській», дружині Михайла Грушевського. Цей багатопроблемний твір про інтелігенцію. Він порушує чимало болючих для українців питань, у ньому — живий відгомін політичних подій у Галичині кінця 19 — початку 20 століття, зокрема, виборів до парламенту та сейму, широкого просвітницького руху. Є згадки про страйк 1902 року, студентські виступи у Львові, вбивство намісника цісаря в Галичині тощо. Фабулу роману складає доля родини отця Кульчицького.
    Денис Лукіянович — автор низки творів стрілецької тематики. Герої цих творів шукають шляхів до січових стрільців, прагнуть стати під стяг Вільної України: збірка «Під свій прапор» (1917); «Але не просто народжений» (1925); дев'ять оповідань збірки «Я — з більшістю» (1934 та 1935).
Після 1946 року Лукіянович виступав як публіцист, критик,мемуарист. У творах торкався, зокрема, й теми німецької окупації Галичини часів Першої світової війни (оповідання «Люська» та «Куна»). Не уникав у ці роки кон'юнктурності, пишучи про «возз'єднання» Західної та Радянської України («Друга присяга», «Незабутні дні»).
   1956 року вийшла біографічна повість «Франко і Беркут», у центрі якої — молодий Іван Франко. Автор літературно-критичних праць про творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Ольги Кобилянської.



Лукіянович, Д. Вибрані твори / Д. Лукіянович; ред. О. А. Підвишинська; худ. С. П. Савицький. - К.: Дніпро, 1973. - 235 с. 


















Лукіянович, Д. Я. Повісті / Д. Я. Лукіянович; редкол.: В. І. Данканич та ін.; авт. вступ, ст. І. О. Денисюк; худож. оформл. К- І. Суєвалової. - Львів: Каменяр, 1990. - 215 с.: портр.— (Бібліотека Карпати)

До книги входять повісті відомого українського письменника «За Кадильну» та «Франко і Беркут». Перша з них, за визначенням І. Я. Франка,— «цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю» в умовах Австро-Угорської імперії. Друга— біографічний твір, у центрі якого — юний Іван Франко.