Олекса Корнієнко народився 28 січня 1919 р. у с. Петрівське, нині Козелецького району Чернігівської області. Драматург, перекладач, театральний критик. Член НСПУ з 1958 року. Заслужений працівник культури (1979). Лауреат премії ім. Уласа Самчука (2002).
    Навчався у Києві в залізничному технікумі, згодом - у драматичній студії при академічному театрі ім. І.Франка. Учасник німецько- радянської війни. Від 1952 року в Тернополі. Працював у редакції газети "Вільне життя". 1965-73 рр. - завідувач літературної частини обласного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка (нині - академічний театр). Від 1979 року - на творчій роботі.
    Автор п'єс "Не тією стежкою" (1956), "Поема Золотої долини" (співавтор - К. Житник, 1961), "Солов'ї співають навесні" (1962), "Ціною любові" (1964), "Шлях до сина" (1968), "Троянди юності" (1978) та інших. Оприлюднив низку театрознавчих статей та рецензій.
   Переклав українською мовою п'єси "Чортове плем'я" Г. Мухтарова (1971), "У полоні часу" О. Штейна (1974), "Дихайте економно" А. Макайонка (1987) тощо. Інсценізував твори В. Короленка "Без язика" (1979), "Ліс шумить" (2000), повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" (1987), Б. Грінченка "Під тихими вербами" (1995), М. Коцюбинського "Дорогою ціною" (1988). П'єси О. Корнієнка ставили в театрах України, а також Болгарії, Угорщини, Чехословаччини. Окремі твори перекладено болгарською, литовською, російською мовами. Помер 13 лютого 2003 р., похований в м. Тернопіль.

Видані книги:
"П'єси" (1973), "П'єси" (1979), "Тернопільський драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка" (1981), "Родовий корінь" (1998), "Щоб нам жито родило" (2009).



Корнієнко, О. Під тихими вербами: народна драма на 2 дії, 8 картин / Олекса Корнієнко, Борис Грінченко. - Тернопіль: Поліграфіст, 1995. - 56 с.














Корнієнко, О. З. Родовий корінь: повісті, оповідання, спогади / Олекса  Корнієнко. — Тернопіль: Поліграфіст, 1999. — 236 с.

"Родовий корінь" — збірка прозових творів відомого українського драматурга, письменника Олекси Корнієнка. В центрі уваги 80-річного автора — людські долі, життєві історії, які послужили основою для його повістей і оповідань, коротких новел із життя й побуту села у найважливіші періоди літопису народу. А ще — художні портрети видатних діячів української культури й мистецтва, з якими довелося зустрічатись письменникові на довгому шляху його життя.
Проза Олекси Корнієнка, крім суто художніх достоїнств, має ще й ту пізнавальну цінність, що належить перу сучасника, очевидця подій, повіданих у книжці, що викликає до неї й підвищений інтерес і довіру.






Корнієнко,  О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка / О. Корнієнко. — К.: Мистецтво, 1980.— 103 с.

Пропонована увазі читачів книжка — докладна розповідь про п'ятдесятирічний шлях театру, про невпинний процес його розвитку й становлення. Знайомить читача з практикою репертуарного планування та його сценічного втілення, аналізує кращі вистави театру, які визначають творче обличчя колективу, напрям його пошуків і знахідок. Зацікавить широку театральну громадськість.








Корнієнко, О. Щоб нам жито родило: мемуари / О. Корнієнко. - Тернопіль: Терно-граф, 2009. - 256 с.

"Щоб нам жито родило" - збірка спогадів відомого українського драматурга, письменника Олекси Корнієнка. Літопис народного життя на зламі тисячоліть він збагачує новими сторінками - яскравими, глибоко правдивими, перейнятими любов'ю до багатостражденного рідного краю та вболіванням за його долю. І, звісно ж, прилучається читач до таїни народження майбутнього майстра слова за вельми драматичних культурно-історичних обставин, до дива з'яви на світ художнього твору, здатного будити сумління і наповнювати душу світлом. Неабияку вартість становлять у збірці портрети видатних діячів української культури, з якими випало зустрічатися письменникові на своєму довгому віку, а також новели, в основі яких - цікаві життєві історії, колоритні сільські типажі, непрості, часом трагічні людські долі.
Мемуари Олекси Корнієнка - цінна історико-культурологічна пам'ятка, що її залишив нащадкам умудренії літами патріарх за щирим покликом свого напрочуд людяного, раз і назавжди "добром зігрітого серця".