Підзамочок-замок - фортифікаційна споруда, пам'ятка архітектури національного значення. Розташоване на плоскогір'ї на стрімкому лівому березі річки Стрипа на західній околиці села Підзамочок Бучацького району Тернопільської області, на північ від міста Бучач.
Замок побудований в 1600 році з місцевого пісковику, у якого незвичний, темно-червоний колір.
Звів твердиню Ян Бучацький-Творовський, як допоміжну твердиню-резиденцію до Бучацькому замку. У плані фортеця є пятикутником, що звужується на північ. Це добре видно на фото з космосу. Від самого замку залишились оборонні мури висотою до трьох метрів, вежі, руїни палацу, арковий в'їзд з таблицею та гербом. Напис на таблиці свідчить про історію заснування та будівництва замку. Ворота замку охороняли дві пятикутні бастії, о вони ще стоять. Над брамою частково зберігся мурований прохід між баштами. Ворота, та арка над ними збереглися найкраще.
Короткий північний бік стіни замку займав палац, чи то скоріше житловий будинок, від якого залишилися лише фрагменти стін, комин, та камин. Палац знаходиться між двома пятикутними вежами. Від однієї залишилась лише одна зовнішня стіна, інша башта ще збереглася, без перекриття і даху. Після смерті Яна Бучацького-Творовського, його сестра Катерина вийшла заміж за Анжея Потоцького, відповідно замок перейшов у власність Потоцьких. Далі власником замку був Стефан Потоцький. Наступним власником замку стала Марія Могилянка, донька молдовського господаря.
Як і більшість замків нашого краю, замок в Підзамочку не минула доля руйнувань. В 1648 році замок штурмувала козацька армія. Відомо, що обороною замку в той час керував Ян Потоцький. В 1665 та 1667 роках безуспішно замок штурмували татари. В 1676 року замок зруйнували турки. З того часу замок, як оборонну споруду не використовували, та переобладнали під житло. До 1780 року замок належав родині Потоцьких. За Австро-Угорщини , з 1772 року, замок почав занепадати, що спостерігається і зараз.
В XIX столітті на території замку працювала паперова фабрика, а стіни фортеці розбиралися на будівельні матеріали. Але, за згадками місцевих жителів, основний "удар" по фортеці, був нанесений в 1946 році, коли каміння стін та палацу розібрали на будівництво колгоспних ферм та клубу. Колективізація пройшла "успішно": маємо пусті, напівзруйновані ферми і знищений замок.
Донині збереглися високі мури, масивна арка південного в'їзду; є залишки веж, земельного валу, руїни приміщень.