Микола Трублаїні (Трублаєвський Микола Петрович) — український письменник. Народився 12(25) квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільского району Вінницької області. У 1915 році пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив — у п'ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив — впав з вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де став комсомольським активістом — організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, в шістнадцять років завідує сільбудом.
У вінницьких газетах (зокрема «Вісті ВУЦВК») почали з'являтися його дописи і кореспонденції про життя на селі. У 1925 році редакція газети «Червоний шлях» посилає М. Трублаїні на навчання на Всеукраїнські курси журналістики у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети «Вісті». Узимку 1927 року Трублаїні як кореспондент «Вістей» вирушає у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха.
В 1930 році Трублаїні вирушає в експедицію в Арктику, на острів Врангеля на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М.Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», «Ф. Літке» — переможець криги“. Згодом, в 1932 р., письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору — повісті «Лахтак».
Також твори письменника мають патріотичну спрямованість, зокрема широко відомі пригодницькі повісті «Мандрівники», Шхуна «Колумб», науково-фантастичний роман «Глибинний шлях». З перших днів нім.-рад. війни М.Трублаїні — військовий кореспондент фронтової газети «Знамя Родины». Він загинув восени 1941 року у боях під Дніпропетровськом. Ім'ям М. Трублаїні названо українську літературну премію за твори для дітей і юнацтва. Твори Миколи Трублаїні:
«Вовки женуться за оленями», збірка
«Оповідання боцмана», збірка
«Берег невідомого острова», збірка
«Хатина на кризі», збірка
«З півночі мчав ураган», збірка
«Лахтак», повість (1935)
«Мандрівники», повість (1938)
Шхуна «Колумб», повість (1940)
«Орлині гнізда», повість (незаверш., 1941)
«Життя за Батьківщину», оповідання (1941)
«Глибинний шлях», роман (1948)
«Твори у 4-х томах», зібрання (1955-56)
«Мандри Закомарика», збірка (1957)
«Оповідання про далеку Північ», збірка (1959)
«Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», казка (1962)
«Волохан», збірка (1965)
«Крила рожевої чайки», збірка (1972)
«Пустуни на пароплаві», збірка (1979).
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
