Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Вадим Собко - автор талановитих романів, п’єс про ратні подвиги і творчу працю українського народу. Твори його користуються широкою популярністю серед читачів не тільки в Україні, а й у інших країнах. Він віддав багато сил і снаги створенню образу нашого сучасника, людини праці.
Народився 18 травня 1912 року в Москві в сім’ї військового інженера. Після закінчення Луганської профтехшколи працював на будівництві Харківського тракторного заводу. У 1939 році він закінчує Київський державний університет. Почавши трудове життя на Донбасі, В.Собко пише вірші й нариси про героїку шахтарської праці. В 1931 році у видавництві "Український робітник" побачила світ перша книжка його нарисів про шахтарів "Прощай обушок!". Одна по одній виходять друком збірки: "Погляд вперед" (1932), "Торпеда"(1933), "Мій товариш" (1933), "Лінія"(І935), "Новели і балади"(1936) та поема "Мікрон"(1934).
Хоча поезія і дала імпульс пошукам письменника свого почерку в літературі, проте в майбутньому вона не стала головним жанром у його творчості, В.Собко невдовзі залишає поезію і пише повісті, романи, п’єси.
Визнання В.Собку принесли його нові прозові твори: повісті "Скеля Дельфін", "Край синього моря", роман "Любов", пригодницькі романи "Граніт", "Крейсер".
Почалась війна... Чотири важких роки Великої Вітчизняної війни письменник провів на фронтах, серед воїнів, ділячи з ними гіркоту відступів і втрат, радість перемог. Працюючи в армійських газетах В.Собко побував на Сталінградському, Кавказькому фронтах. В бою за Берлін був тяжко поранений. Після довгого лікування в госпіталі, В.Собко не поспішав додому. Він дивився на післявоєнний світ очима письменника. В уяві поставали образи майбутніх творів: роману "Далекий фронт", п’єси "За другим фронтом", роману "Рана моя - Берлін" і п’єси "Комендант Берліна". Три роки після перемоги він працює у газеті радянської військової адміністрації в Берліні - "Советское слово".
У роки війни В.Собко написав роман "Кров України" (1943), який становить першу частину трилогії "Шлях зорі". Згодом побачили світ інші частини трилогії - романи "Кавказ" (1946) і "Вогонь Сталінграда" (1947). У трилогії розробляється широке коло проблем: етика і мораль воїнів, виховання мужності, патріотизму, любові до Батьківщини, ненависть до ворога. В ній йде мова про бійців переднього краю, героїзм людей у ворожому тилу, на тимчасово окупованій ворогом території. "Шлях зорі" - значне явище в українській прозі. Це яскравий і разом з тим суворий літопис героїки нашого народу у кровопролитній війні проти німецько-фашистських загарбників. Трилогія написана з великою майстерністю і є одним з кращих творів української літератури.
В наступні роки вийшли романи "Запорука миру" (1950), "Біле полум’я" (І952), "Стадіон" (1954), "Звичайне життя"(1957),"Нам спокій тільки сниться" (1959), "Срібний корабель" (1961), "Макіївська затока" (1962), "Суворий друг" (1963), "Перші краплини дощу"(І968) та інші.
Роман В.Собка "Запорука миру" у 1951 році відзначений Державною премією ІІІ ступеня, повісті "Комсомольські ночі" удостоєні премії ім. О.Бойченка. В 1974 році вийшов новий твір "Лихобор" - про сучасне життя робітничого класу, удостоєний Державної премії Української РСР ім. Т.Г.Шевченка. Роман розповідає про будні і свята, тривоги робітників одного з провідних авіазаводів України. З перших сторінок книги читача захоплює розповідь про подвиг на війні колишнього робітника авіаційного заводу, безстрашного танкіста Семена Лихобора, що внаслідок тяжкого поранення перебував у спецгоспіталі. Письменник стверджує, що подвигами таких героїв вимірюються морально-етичні цінності сучасника, тому так шанують робітники воїна-фронтовика Лихобора, віддаючи йому, героєві Курської дуги, свою любов ї шану. Справу батька, який ще по війни прославився своєю працею на заводі, гідно продовжує на цьому ж заводі його син9 молодий токар Лука Лихобор. У творі майже немає докладних описів виробничих процесів, вони поступаються місцем поетизації праці робітника - адже саме в труді герой утверджує себе як особистість. Загалом у романі "Лихобор" читача захоплює атмосфера творчості у виробничому колективі, активність робітника, героїка бойових традицій батьків.