За матеріалами статті: Н. Хомін Для нас лиш б'ється ночами й днями єдине в світі - серце мами! / Н. Хомін // Українська мова та література. - 2012. - №7. - С. 23-26

    (Святково прибраний клас. На стіні — плакати з малюнками дітей. Учні у святковому вбранні розташувалися в класі півколом. Батьки та гості сидять столом.)


  Учитель.
    Для кожного з нас планета Земля безмежно дорога, бо на ній є той маленький клаптик, де ми робили свої перші кроки, де ми відкривали для себе навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе й відчули гордість від того, що можемо думати. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку та співчуттям на чужий біль.
     Зустріч наша — сходинка до знайомства з родинами наших дітей. Хай буде вам усім тепло й затишно сьогодні в нас, як у своїй хаті. А щира розмова, дружня порада допоможуть у нашому спілкуванні.

Учень 1.
Добрий день вам, люди добрі!
Щиро просим до господи!
Раді вас у нас вітати,
Щастя і добра бажати.

Учитель.
    Із першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, у замилуванні й надії вдивляються мами у своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Усім своїм життям і працею, прикладом і вихованням вони утверджують у нас кращі риси людяності й добра. Бути ангелом-охоронцем призначено їм самим Богом.

Учень 2.
О, диво з див — народження маляти!
Нове життя... Яка щаслива мати!
З дитятка не зведе своїх очей.
І ланцюжок недоспаних ночей
Дарує доля їй, і радість днів.
А скільки їй наснилось гарних снів!
В очікуванні цього дня молилась,
Щоб донечка міцною народилась,
Здоровою і гарною, щоб жити
І разом світу білому радіти.
...Хіба словами можна щастя передати?

Учитель.
Старовинна легенда розповідає про те, що якось малятко, яке мало народитися, спитало в Бога:
— Ти кажеш, що завтра відправиш мене на землю. Але як я буду там жити, такий маленький і беззахисний?
— Я вибрав для тебе Ангела. Він чекає на тебе й буде турбуватися про твоє життя.
— Знаєш, тут, на небі, я тільки те й роблю, що співаю й веселюся, і цього мені достатньо, щоби бути щасливим.
— Твій Ангел заспіває тобі, буде посміхатися кожен день, ти відчуєш його любов і ласку й будеш щасливим.
— А як же я буду розмовляти з людьми, не знаючи їхньої мови?
— Твій Ангел буде говорити найгарніші й найніжніші слова, із великим терпінням навчить тебе говорити.
— А що ж мені робити, коли я захочу поговорити з тобою?
— Твій Ангел зложить твої рученята й навчить тебе молитися.
— Кажуть, на Землі багато поганих людей. Хто захистить мене від них?
— Твій Ангел захистить тебе навіть ціною власного життя.
— Але мені завжди буде сумно, тому що я більше не побачу Тебе...
— Твій Ангел завжди буде розмовляти з тобою про мене й укаже шлях, по якому ти зможеш повернутися до мене.
— У цю мить на небі запанувала тиша, але вже почулися людські голоси, і дитина тихо спитала:
— Якщо мій час уже настав, скажи мені тільки його ім'я.
— Це неважливо. Ти будеш звати його мамою.
(Діти виконують колискову «Вечорові світяться вогні»).

Учень 3.
Сторінку першу я гортаю,
Чудовий рік запам'ятаю,
Коли до вас в сім'ю лелеки
Принесли діточок здалека.
Це був щасливий дуже рік,
Коли почався діткам лік.
Хтось вибрав осінь, а хтось літо,
Зимові є й весняні діти.
Ростуть здорові, гарно вчаться
Батькам, бабусям, дідусям на радість.

Учитель.
     Шановні мами, пригадайте, якою була погода в день народження вашої дитини. Хто в родині вибирав ім'я для сина чи донечки? Чи знали ви, що вибране вами ім'я означає?
(Присутні мами, пригадуючи дні народження своїх дітей, відповідають на запитання).
      Матусі своїми спогадами збентежили душу кожного. Той, хто має дітей, — щасливий. А наші доньки та сини віддають любов тим, хто дав їм життя.

Учень 4.
Серце мами
З маленьких років пестить піснями,
Не наглядиться, тішиться нами...
Охороняє, благословляє.
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами!

Усе віддасть нам: тепло і силу,
Ясне проміння, здійме на крилах...
Краси навчає, добра навчає.
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами!

Коли ми в горі — за нас ридає,
Коли в нас болі — за нас страждає.
Найбільш леліє, найбільш жаліє!
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами!

Як щастя й успіх гостює з нами,
Світиться сонцем вгорі над нами,
За нас радіє, щиро сміється...
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами!

Коли образим ділом, словами,
Кудись поїдем в далеч світами —
Тихо заплаче... і все пробачить...
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами!

Коли нам душу вкриють печалі,
А потяг щастя полине в далі —
Нас не покине, за нас загине!
Для нас лиш б'ється ночами й днями
Єдине в світі — серце мами! (Є. Лешук).

Учитель.
      Мама... Заплющте очі та вслухайтеся в це слово... Напевно, кожен почув голос своєї матусі: його не сплутаєш ні з чиїм іншим, навіть ставши дорослим, завжди пам'ятатимеш його.

Учень 5.
       Як дітей колишеш ти недремно, То не раз змахнеш краплину поту: Що ж прислів'я мовить недаремно — Хто не мав дітей — не мав клопоту. А зростуть, то скільки дум у неньки І тривог за кожне їхнє діло. Голова боліла від маленьких. Від дорослих — серце заболіло.

Учитель.
      Діти, а чи запам'яталися вам колискові, які співали мами? А можливо, дехто ще засинає під спів матусі? Назвіть ті колискові, під мелодію яких ви починали бачити свої сни.
(Діти називають колискові, які їм співали чи і співають мами та бабусі).
    А сьогодні ви заспіваєте для мам ніжну колискову.
(Учні виконують колискову «Котику сіренький»).

Учитель.
     Материні очі... Начебто на золотавому липовому меду настояні, вони дивляться весь час за тобою; їхній погляд вливається у твій погляд, переливаючись у самісіньку душу.
     Євген Гуцало згадує, що очі його матері постійно освітлювалися зсередини м'яким живим сяйвом, були видимим вираженням душі. Це погляд самої щирості, зичливості, самого добра. Які ж очі у ваших мам?
(Діти розповідають про очі своїх матерів).

Учитель.
      Образ батьківської хати, де б ми не були, скрізь супроводить нас. Біліє вона на Земній кулі, ніби маяк серед неозорого моря, завжди готова дати затишок і розраду.

Учень 6.
Чого, чого журавлики сумують?
Попереду — небачені краї.
Лиш зиму там вони перезимують
Й повернуться до рідної землі.
А мама краєм хустки очі втерла
І з сумом подивилась їм услід.
Здалося, що калина, й та завмерла,
Аж доки було видно їх політ.
Той ніжний, мов журавки, мамин погляд
Проліг через усе життя моє.
...Коли твій рідний дім з тобою поряд —
Вважай, що в тебе все на світі є.
(В. Барановська).
(Учні виконують пісню «Три поради».)

Учень 7.
Синові
Якщо тобі судився шлях далекий,
Якщо тобі судився шлях крутий —
Напийсь води із маминого глека,
Напийсь небес, як молодий лелека —
Не забувай, ізвідки родом ти!
Якщо тобі судилися дороги,
До крові ноги збиті у ходьбі —
Вертайсь завжди до рідного порога,
Молись на маму, як одного Бога, —
Не забувай, хто дав життя тобі!
Якщо тобі судилися стежини
Нестерпної, страшної темноти —
Тобі засвітить сонцем Україна,
Свята, єдина, рідна Батьківщина —
Не забувай, ізвідки родом ти! (М. Сидорчук).

Учитель.
     Матір! Вона — як весна, що пробуджує все живе своїм теплом, дає початок новому життю.
    Кажуть, що людина має ставати на коліна тільки в трьох випадках: щоби напитися з джерела, зірвати квітку для коханої та вклонитися матері.

Учень 8.
Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо.
Молитва ця і радісна, й сумна,
В моїй душі, немов у Божім храмі,
Вночі і вдень із ніжністю луна.
Молюся Вам і кланяюся в ноги,
Схиляю до землі своє чоло.
За ваші всі чекання і тривоги,
Благословення, віру і тепло.
Матусю люба, хай моя молитва
Любов'ю втішить серце хоч на мить,
Нехай його гаряча в грудях битва
Не ллє сльози і болем не щемить.
Молюся Вам за пісню колискову,
За ласку, карий погляд і терпець,
За усмішку Богині сонечкову
Й за те, що я молюсь, молюсь тепер...
О мамо-ненько, цвіте яблуневий!
Не збитий громом долі і весни.
Я вам готовий прихилити небо,
Щасливі й світлі насилати сни.
Молюся вашій мудрості, Матусю,
Ясного слова чистій простоті.
До нього я душею притулюся, —
До скарбу найдорожчого в житті.
Бо в нім — любов, і дім, і подзвін жита,
Криниця пам'яті, і віри джерело,
Бо в нім — моєї совісті молитва,
Ріка моя. І човен, і весло...
Молюся вам, єдиний Боже, —Мамо...
Молюся, та нічого не молю:
Ні харчу, ні срібла-злата, ані краму,
Живіть лишень. Благаю і велю!

Учитель.
      «Матуся», «неня», «ненечка» — так називають цю людину. Під сонцем — тепло, на найчудовіших землях — добре, а під материнським крилом — найкраще. До чужих людей ідуть за розумом, а до матері — за сонцем.
    Жінка! Мама! Бабуся! Напевно, кожен любить довгі зимові вечори, коли за вікном завиває хуртовина, у домі затишно й тепло, а хтось із старших оповідає казку...
Діти, які казки з дитинства пригадуються вам найчастіше? Назвіть їх.
(Діти перелічують казки, знайомі їм змалку).

Учень 9.
Бабусю моя дорогенька,
Матуся моєї матусі,
Присядь біля мене близенько,
Я ніжно отак пригорнуся.
Накину тобі я на плечі
Хустину тепленьку, пухову.
Як гарно з тобою малечі!
Бабусю, завжди будь здорова!
На руки твої подивлюся,
Що ніжно голівку ласкали.
Ці руки старенькі бабусі
В колисці мене колихали.
Вони хоч старенькі, та вправні,
Все вміють ці руки робити:
Хустиночки вишити гарні,
Сніданки й обіди варити.

Учитель.
       Шановні бабусі, поділіться секретами щодо особливостей догляду за внуками та їхнім вихованням. Розкажіть нам, які моменти спілкування з онуками для вас особливо дорогі.
(Присутні бабусі пригадують, як вони доглядали за своїми внуками, які казки їм розповідали, яких співали пісень тощо).

Учитель.
     Берегиня! Стоїть у витоків нового життя, яке вона плекає й зміцнює. У цьому її Боже призначення, найперша й найголовніша суть.

Учень 10.
Жінка
Нехає мені доля вготовила муки.
Не камінь на плечі, а цілий обвал.
Я буду до щастя простягувать руки.
Я буду молитись на свій ідеал.
Нехай моя доля знедолено плаче.
Карає і мучить нестерпним життям.
Я — все-таки сильна. Я — щось-таки значу.
Я світ цей дивую красивим дитям.
Накотяться біди — повинна здолати.
Підкотиться туга — повинна мовчать.
Немеркнуче світло. Я — жінка. Я — мати,
Запалена Богом остання свіча.
І хто мене кине, — покинутим буде,
Хто словом осудить, — осудиться сам.
Земна і небесна. Такою пребуду.
Такою достанусь грядущим вікам!
(Г. Чубач).
(Учні виконують пісню «Світило мені ясне сонце»).

Учитель.
     Швидко йдуть роки, а ще швидше ростуть наші діти. Не встигнеш збагнути — розлетяться з маминого гнізда. Озветься мама до них спомином у сні, лагідним словом пісні, білокорою берізкою в тумані.

Учень 11.
Вклоняюсь, мамо, я тобі
З далекої тривалої дороги,
Через печалі й гіркоту розлук
Спішу вклонитись отчому порогу
І доторкнутись материнських рук.
Ти вміла ждать. За це тобі спасибі,
За білі короваї на столі.
Ти в путь мене благословляла хлібом,
Щоб не цурався рідної землі.
Ділив з людьми і радощі, й печалі, і тривоги,
Не спотикався і не відступав,
Щоб рідного батьківського порога
Ніколи у житті не забував.
Чому мене так вабить рідна хата,
Збадьорює, мов подихом весни?
Бо в хаті тій мене чекає мати,
У світлому серпанку сивини.
Вертаючи з віддалених країв,
Після тривожних мандрів і розлуки
Цілуймо руки наших матерів,
Натруджені й ласкаві рідні руки!
Ніщо не вічне — вічні матері!
Уже й тоді, як нікому стрічати,
Допоки сонце сяє нам вгорі,
У кожного живе у серці мати.

Учитель.
     Багато сказано слів про найдорожчу людину у світі: матір, ангела-охоронця, жінку, берегиню, наповнену любов'ю, добром, милосердям. Сподіваюся, що наші діти не зрадять своєї родини, свого батьківського порога, своєї матусі.

Скупайте в любистку маленького сина,
На ніч спеленайте у сон-споришах.
Бо стебла любистку ростуть із насіння,
З одного коріння, що й людська душа.
Помийте в любистку голівоньку доньці,
Щоб виросла довга і пишна коса,
Нехай попід небом на вранішнім сонці
Завруниться любо дівоча краса.
Люб-любий-любисток ніхто не затопче,
Ростиме на нашій землі залюбки,
Допоки дівчата любитимуть хлопців,
І люблять допоки дівчат парубки.
А ще хай полюбить нас всіх Україна,
Прийме під святий материнський покров.
Купайте в любистку і доньку, і сина,
Бо слово любисток від слова любов.
(Т. Барбелюк).
(Учні виконують пісню про маму.)