Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

9 травня Україна відзначає велике свято – День Перемоги. Цього дня традиційно зустрічаються фронтовики, покладаються вінки до пам'ятників військової доблесті та гримить святковий салют. Щоправда, так було не завжди. З 1945 до 1965 року, при Йосипі Сталіні та Микиті Хрущові, це був звичайний робочий день. Тепер же у людей є можливість вшанувати пам'ять і пригадати тих, кому ми зобов'язані життям. Тому це свято не тільки радісне, але і сумне, адже практично кожна сім'я постраждала у тій страшній війні.
У ті, вже далекі, часи СРСР втратив майже 27 мільйонів чоловік, зокрема 11,3 мільйона осіб на фронті, 4-5 мільйонів партизан. Багато людей загинули на окупованій території та у тилу країни. У фашистському полоні опинилося приблизно 6 мільйонів людей. Матеріальні збитки склали 679 мільярдів рублів. Ціна Перемоги могла бути не такою масштабною.
Отже, незважаючи на те, що деякі військові операції тривали і після 9 травня 1945 року, саме цей день вважається днем поразки нацистської Німеччини. Чому обрана саме ця дата? Все просто. 9 травня 1945 року була підписана капітуляція Німеччини і всі її війська зобов'язані були скласти зброю. Але на ділі далеко не всі військові загони Третього Рейху вчинили саме так. Виною тому було небажання деяких представників німецького офіцерського складу закінчувати службу в полоні. А ще — банальне відсутність зв'язку, що призвело до дезінформації та подальшим жертвам з обох сторін. Так чи інакше, 9 травня — офіційна дата капітуляції Німеччини, і це офіційний факт. Що цікаво, у західних країнах прийнято відзначати закінчення Другої світової війни в Європі 8 травня, оскільки по центральноєвропейському часі саме тоді (22:43) було підписано акт про капітуляцію. Напевно, подібний розподіл й на краще — у пострадянських країнах та країнах Заходу відзначають трохи різні свята (там він називається Victory in Europe Day — День Перемоги в Європі). На Заході першорядне значення має участь їх військ в загальній перемозі, в той час як в наших країнах згадують про героїзм радянських солдатів, що віддали життя за майбутнє своєї країни і своїх дітей.
Перше повноцінне святкування на честь перемоги у Великій Вітчизняній війні відбулися лише 24 червня 1945 року, хоча ще до цього по радіо було оголошено про те, що 9 травня оголошується офіційним Днем Перемоги. Початок знаменної події, яке увійшло в світову історію, ознаменувався парадом, командував яким Костянтин Рокоссовского. Приймав же парад Георгій Костянтинович Жуков, один із найзнаменитіших військових командувачів 20 століття. Закінчився парад знаменитим виходом 200 знаменостей, кожен з яких кинув прапор німецького війська до мавзолею, тим самим продемонструвавши остаточність і масштабність перемоги радянської армії та радянського народу. В інших містах на честь великої дати були проведені святкові вечірні салюти.
Волею долі такий варіант святкування Дня Перемоги протримався недовго. В 1947 році це знамените свято було визнано звичайним робочим днем, що автоматично відміняло паради та інші масштабні заходи. Якщо вірити деяким документам, керівництво країни вважало, що втомлений від війни народ повинен був хоча б трохи призабути криваві події тих жахливих п'яти років. І лише у 1965-му, в рік двадцятирічного ювілею перемоги радянських військ, день 9 травня був відновлений в правах загальнонародного свята. У багатьох регіонах проходили власні паради, а завершувався день звичним салютом.
Варто згадати про всіх тих, хто захищав нашу країну в ті страшні роки. Точних даних про загиблих немає до цього часу, а приблизні цифри жахають. Різні історики називають цифри від 15 і до 28 мільйонів жертв тільки з боку військових, не кажучи вже про неймовірні кількості мирних жителів. Але зараз вже не настільки важливо, скільки людей загинуло під час Великої Вітчизняної війни, тим більше, що точної інформації не буде ніколи. Набагато важливіше пам'ятати про це свято не лише як про зайвий вихідний день, а як про День Перемоги 9 травня.