Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Осип Степанович Маковей (*23 серпня 1867, Яворів, нині Львівської області — †21 серпня 1925, Заліщики, нині Тернопільської області) — український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог та громадсько-політичний діяч.
Народився в сім'ї кушніра. Після початкової школи у своєму рідному містечку навчався в 1879—1887 роках у Львівській гімназії. В 1887—1893 роках студіював філософію в Львівському університеті. На цей час припадають його перші літературні спроби. Переклади з Овідія і Гейне, як і вірш «Заказані яблука», створені ще на шкільній лаві, Іван Франко опублікував у газеті «Зоря». Відтоді Маковей друкується у провідних українських журналах і альманахах. 1895 року з'явилася його перша збірка віршів «Поезії». За нею виходять у світ збірка «Подорож до Києва» (1897), спрямована проти псевдопатріотичних галицьких політиків сатирична поема «Ревун» (1911) і багато поетичних циклів у періодиці («Сум і глум», 1896, «Гірські думи», 1899, «Строфи», 1911).
Після закінчення університету Маковей присвятив себе журналістиці. Спочатку він був співробітником львівської «Зорі», в 1895—1897 роках. Потім працював головним редактором газети «Буковина», яка набула під його керівництвом широкого резонансу у слов'янському світі. Тут публікувалися буковинські автори Ольга Кобилянська, Євгенія Ярошинська, Іван Бажанський та інші. Наприкінці 1897 року Маковея запросили на посаду редактора новоствореного львівського часопису «Літературно-науковий вістник», де співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Володимиром Гнатюком, Михайлом Грушевським.
Навесні 1899 року Маковей отримав державну стипендію для молодих письменників у Віденському університеті, де слухав лекції відомих славістів і займався науковими дослідженнями. Під керівництвом професора Ватрослава Ягича він написав наукову роботу про поему видатного хорватського поета 17 століття Івана Гундулича «Осман», яка зображує боротьбу поляків і запорозьких козаків проти турків і їх переможну битву під Хотином.
1899 року письменник повернувся на Буковину. Там він викладав україністику в учительській семінарії, а згодом і в Чернівецькому університеті. Тут Маковей захистив дисертацію про українського поета Пантелеймона Куліша і сприяв популяризації буковинських поетів Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської та інших («Матеріали до життєписі Осипа Юрія Гординського Федьковича», 1910 р., «Життєпис Осипа Юрія Гординського Федьковича», 1911, упорядкування зібрання творів Федьковича і Воробкевича). З кінця 19 століття Маковей виступав головним чином як прозаїк («Весняні бурі». 1895 р., «Клопоти Савчихи», 1896 р., «Наші знакомі», 1901 р., «Оповідання», 1904, «Ярошенко», 1905 р., «Пустельник з Путни», 1909 р. тощо).
В оповіданнях і новелах письменник змальовує важке життя галицьких і буковинських селян, будні мешканців маленьких містечок, картини української історії. 1910 року через напружені стосунки з деякими духовними провідниками українських кіл, яких він викривав у сатиричних творах, Маковей покидає Чернівці й живе до 1913 року у Львові, де викладає у жіночій гімназії. З 1913 року і аж до своєї смерті письменник обіймав (за винятком воєнної цезури) посаду директора вчительської семінарії у галицькому містечку Заліщики. Під час Першої світової війни письменник служив військовим кореспондентом і поштовим цензором в австрійському війську.
У віршах, новелах, нарисах воєнних і повоєнних літ Маковей показував жорстокість фронтових боїв, трагічну долю російських і австрійських українців, які почувалися етнічно спорідненими, проте мусили стріляти один в одного («Кроваве поле», 1921). Письменник вірив у краще майбутнє українського народу і своєю багатогранною діяльністю наближав його. В лютому 1921 року польська влада заарештувала Маковея за «українізацію» своєї гімназії й на декілька тижнів ув'язнила в Чортківській тюрмі.
Маковей перекладав з багатьох мов і збагатив українську літературу своїми інтерпретаціями творів польських (Адам Міцкевич, Генрик Сенкевич, Еліза Ожешко, Стефан Жеромський), німецьких (Генріх Гейне, К. Ф. Майєр), австрійських (Г.Зудерман, М.ЕбнерЕшенбах), данських (Й. П. Якобсен), французьких (Гі де Мопассан, Альфонс Доде, Еміль Золя, Е. М. Прево), англоамериканських (Марк Твен, Джером Клапка Джером) авторів.
На будинку колишньої вчительської семінарії (нині педагогічний коледж Чернівецького національного університету) й на будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 36, де мешкав письменник, встановлено меморіальні дошки.