Олексій Костянтинович Толстой (*5 вересня 1817 — †10 жовтня 1875) - російський письменник, поет, драматург, вихований на історичній Гетьманщині. Член-кореспондент Петербузької Академії Наук.
Народився у Петербурзі. Батько — граф Костянтин Петрович Толстой, мати — Ганна Олексіївна Перовська, «вихованка» графа О. К. Розумовського, сина останнього гетьмана України. Дитячі роки провів на Чернігівщині у маєтку матері.
За допомогою друга Перовського — В. А. Жуковського — хлопчик був представлений теж восьмилітньому тоді спадкоємцеві престолу, згодом імператорові Олександру II, і був в числі дітей, що приходили до Цесаревича по неділях для ігор. Відносини, що таким чином зав'язалися, продовжувалися протягом всього життя Толстого.
Відомий в Російській імперії як автор вишуканих балад, сатиричних віршів в українській бароковій традиції, писав белетризовану прозу на історичну тематику (трилогія "Смерть Івана Грозного", "Цар Феодор Іванович" і "Цар Борис"), а найбільша слава прийшла через участь у літературній містифікації Козьма Прутков - це колективний псевдонім трьох двоюрідних братів.
Крім інших творів, писав ліричні поезії на українські теми.
Олексій Толстой клопотався за полегшення долі Т. Шевченка на засланні і сприяв його визволенню.