Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Леонід Маркович Мосендз — український поет, прозаїк, есеїст, гуморист. Народився у м. Могилеві-Подільському в родині державного урядовця, з українського роду Мосендзи. 1915 р. закінчив у Вінниці учительську семінарію. У роки Першої світової війни перебував у російській армії, потім вступив до війська УНР. Після поразки УНР емігрував. З польської Ченстохови у 1922 році переїхав до Чехословаччини, де 1923/24 p. закінчив гімназію і вступив на хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подєбрадах. 1928 р. одержує тут диплом інженера-технолога й залишається в УГА асистентом.
У 1931 р. він захищає докторську дисертацію з проблем переробки нафти, працює в лабораторіях. У час пробудження Закарпаття Мосендз у 1937/38 p. викладає в Державній академії в Сваляві, а після окупації Закарпаття переїжджає до Братислави. У 1945 р. виїздить до Австрії. У м. Інсбруку Мосендз заприятелював з Ю. Кленом (О. Бургардтом), з яким разом 1947 р. видав (під спільним псевдонімом Порфирій Горотак) збірку пародійних віршів «Дияволічні параболи».
У 1946 р., тяжко хворий на сухоти, переїжджає до Швейцарії, де в м. Бльоне (Blonay) 1948 р. помирає, похований там же. Його спадщина багата: збірка «Зодіак» (1941), три поеми («Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948)), три збірки новел і оповідань («Засів», «Людина покірна», «Відплата») і незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).
Автор есе «Штайн — ідея і характер» (1935), збірки «Зодіак» (1941); поем «Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945), «Волинський рік» (1948), збірок новел і оповідань «Засів», «Людина покірна», «Відплата»; роману «Останній пророк» (посмертне видання 1960).

Окремі видання:
Мосендз Л. Відплата. — Львів, 1939. — 125 с.
Мосендз Л. Вічний корабель: Лірична драма. — Прага: Колос, 1940. — 32 с.
Мосендз Л. Волинський рік: Поема. — Мюнхен: Українська трибуна, 1948.- 80 с.
Мосендз Л. Засів: Повість. — Прага: Колос, 1941. — 96 с.
Мосендз Л. Канітферштан. — Інсбрук, 1945. — 31 с.
Мосендз Л. Людина покірна: Оповіді / Передм. Л.Нигрицького. — Львів: Вид. І. Тиктора, 1937. — 126 с.
Мосендз Л. Останній пророк. — Торонто, 1960. — 456 с.
Виявив себе також у публіцистиці, перекладах.
Дмитро Донцов назвав його «одним із найкращих, коли не найкращим — із наших… новелістів».