Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Цього літа я продовжував знайомство з книгами сучасних авторів. Хочу поділитися своїми враженнями від книги Т. Щербаченко «Пуп Землі...». Чесно кажучи, спершу відклав її прочитання, бо вважав цей твір дівчачим. Та мама наполягла все ж таки прочитати. Тоді я вирішив схитрити: прочитати анотацію! І на диво - мене зацікавила історія Даринки. Мабуть, ви не повірите, та я незчувся, як перегорнув сторінки першого розділу, що має таку ж назву, як і книга, і почав мандрувати разом із героїнею.
«Пуп Землі» - цю фразу часто чую з вуст своїх батьків, коли моя молодша сестричка вередує, і про мене можна так сказати, адже всі діти однакові: люблять бути в центрі уваги, прагнуть, щоб їхні забаганки виконувались негайно. Як і Даринка, я часто змінюю свій настрій. Якщо всі мрії збуваються, то можна з Веселиком дружити, якщо ж ні, то тоді найкращий товариш Бурмосик. Однак завдяки пригодам Даринки у цьому розділі, я зрозумів, що діти повинні думати не тільки про себе. Зважати потрібно і на інших людей, з якими живемо поруч. І тоді кожен з нас зможе побачити , як «Грає сонце».
Т. Щербачеко пише, що це дано тільки добрій і справедливій людині.
Не менше цікавим видався і другий розділ книги про винахідників. Тут головна героїня роздумує про своє майбутнє; вибирає, ким стане, коли виросте. І не дивно,що найкращою для неї видається професія «винахідниці», адже світ дитячої уяви безмежний. Крім того, перший винахід Дарця уже зробила - перевела стрілки годинника вперед. Виявилось що дуже вдало, бо мати забула про перехід на літній час.
Захоплений винаходами Даринки, я жадібно читав далі. І ось потрапив на День народження до бешкетунки. Героїня отримала загадковий подарунок від дідуся Мишка - курочку, якій потім дала не менш чудернацьке ім’я. Як і Даринка, я спершу не зрозумів дідуся і не оцінив його дарунок. Але згодом все прояснилося. Мабуть, авторка хотіла показати, що кожен подарунок, зроблений від щирої душі, є важливим. А ще цю курку можна порівняти з людьми , що оточують нас. Серед них є добрі і погані. Треба вчитися їх розпізнавати, бути обачливими, щоб не образити нікого. Така ж думка висловлена в останньому розділі «Таємна змова», де Даруся, дотримуючись правил поведінки з незнайомцями, проявляє знову ж свою дитячу винахідливість і кмітливість.
Прикро, що пригоди дивакуватої Даринки підійшли до кінця. Але не зважаючи на невеликий обсяг книги, я відкрив для себе багато істин: по-перше, батьків треба слухати, вони ніколи не бажають зла, по — друге, перш, ніж щось зробити, треба добре обміркувати, щоб «не підсунути нікому свиню», по-третє, дівчата - це складні натури, їм часто треба поступатися, що я і роблю зі своєю сестричкою Танею, яка мені дуже нагадує Дарцю.
Також книга цікава тим, що письменниця пояснює у ній добрі відомі нам вислови: «пуп Землі», «як Пилип з конопель», «підсунути свиню», «викинути коники», «стати ближчим до народу», «брудна паця». Я б назвав цей твір своєрідною дитячою енциклопедією правил поведінки. Думаю, що не тільки я, але й інші читачі задумалися над тим, чи варто бути «пупом Землі».
Щиро дякую пані Тані за чудову книгу. Бажаю їй творчих успіхів. Чекаю на нові твори.