Письменники-ювіляри 2014 » К. К. Попович-Боярська
(3).jpg)
Попович-Боярська Климентина Карлівна народилася 3 лютого 1863 р., в с. Велдіж, нині село Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області — померла 7 травня 1945 р., в с. Бабинці Борщівського району Тернопільської області) — українська письменниця, громадська діячка. Була діяльна в галицькому жіночому русі.
Закінчила гімназію у місті Львів. Працювала вчителькою у селах Жовтанці та Честині (обидва нині — Кам'янка-Бузького району Львівської області).
1890 переселена на Буковину, 1900—1944 проживала у селі Новосілка-Костюкова (нині Новосілка Заліщицького району).
Підтримувала дружні зв'язки з Іваном Франком (відвідував її; зберегла листування з ним) і Наталією Кобринською, залишила про них спогади.
Після загибелі чоловіка — священика О. Боярського (розстріляв підрозділ ЧА на порозі храму) від 1944 проживала у селі Бабинці на Тернопільщині.
Серед творів Попович-Боярської — вірші, оповідання, поема «Звичайна історія».
1990 у місті Львів видано збірку творів письменниці (упорядник Петро Баб'як).
Свої літературні праці, оповідання та вірші видавала в часописах «Зоря», «Діло», «Літературно-науковий вісник». Вперше надрукувалася в альманасі Наталії Кобринської «Перший вінок».
У Бабинцях на будинку, де мешкала Попович-Боярська, відкрито пам'ятну таблицю (1988).
|
.gif)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
