Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Ониськів Михайло народився 3 грудня 1941 року в Ласківцях Теребовлянського району на Тернопіллі, у бідній селянській родині. Здобувши середню освіту в Буданові, трудився два роки у колгоспному кар'єрі, згодом техсекретарем Ласківецької школи. Закінчив факультет української філології Чернівецького держуніверситету (1965) і Вищу партійну школу при тодішньому ЦК Компартії України (1975, журналістське відділення, з відзнакою). Навчався в аспірантурі при кафедрі наукового комунізму Львівського університету ім. Ів. Франка (1976-1977), але дисертації не захистив. Працював у комсомолі, газетярем, служив у Радянській Армії. Був помічником трьох перших секретарів обкому партії, а в роки Національного Відродження, активної боротьби за відновлення Незалежності України (1988-1990) обирався завідуючим ідеологічним відділом, секретарем обкому Компартії України по ідеології (до мене цих посад в області з кореневих уродженців тернопільського краю не посідав ніхто). За розбіжність моєї позиції з офіційною думкою партцентру у вересні 1990 р. був усунутий із секретарського поста, а згодом виключений з КПРС-КПУ. Певний час був безробітним, потім редагував заснований з власної ініціативи журнал "Тернопіль". З листопада 1994 року очолюю редакційно-видавничий відділ орендного підприємства "Тернопільський видавничо- поліграфічний комбінат "Збруч". Щиро вдячний його керівникові, українському патріотові і меценату Богданові Куневичу, усім тим, хто був причетний до видання цього єдиного в моєму житті зільничка поезії, до якого увійшло все краще з мого довголітнього творчого доробку про наше життя, яким воно є, про тривоги світу, вірність Вітчизні, рідній землі і коханій. Вважаю себе учнем нині уже покійного професора Василя Максимовича Лесина. Друкуюся з 1959 року. Маю на рахунку більше трьох тисяч різножанрових, у тому числі наукових, публікацій у книгах, збірниках, журналах, у районній, обласній і всеукраїнській періодиці. Дав, запозичену у Маркіяна, назву газеті "Русалка Дністрова" (цей альманах має не дотичне, а пряме відношення до нашого краю). Упорядник і редактор низки популярних видань, які побачили світ останнім часом у Тернополі. Відкрив багатьох. Багатьом допоміг. Багатьох підтримав. І це у ті часи, коли боявся сам завидка покласти квітку на мамину могилу із хрестом. А люди були не завжди вдячні. Зрозумів я їх, на превеликий свій сором, запізно. Та не це головне. Головне, що дихаю іншим повітрям, що живу разом з вами у такий прекрасний час в історії новітньої України - в недалекому майбутньому європейської супердержави. Якщо занило в когось серце - даруйте і простіть. У рідному селі, у Києві, на Буковині і тут, у Тернополі, де маю родинне гніздо і звідки вже більше нікуди не зможу злетіти.