Ґабрієль Хосе де ла Конкордія Ґарсія Маркес— колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року.
Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Його ім'я стоїть поряд з іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льоси, Хуліо Кортасара як одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття.
Габрієль Гарсія Маркес народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, жив у Мексиці та Європі, тепер переважно живе в Мехіко.
У дитинстві виховувався батьками матері. Саме вони познайомили майбутнього письменника з мовними особливостями, що в подальшому стали важливою частиною його творчості.
У 1940 році, в 12-річному віці, Ґабрієль отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра, що за 30 км на північ від Боготи. В 1946 році він вступив у Національний університет Боготи на юридичний факультет.
З 1954 року Маркес працював у газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті і рецензії на фільми. Як кореспондент цієї газети він побував в Італії, Польщі, Франції, Венесуелі та США. У 1959 році в Нью-Йорку в нього народився син. Поряд із кореспондентською діяльністю Маркес почав писати оповідання і кіносценарії. У 1961 році він опублікував повість «Полковнику ніхто не пише», у 1966 році — роман «Лиха година» (1966). Світове визнання йому приніс роман «Сто років самотності» (1967).
У 1982 році Маркесу присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані у світі уяви, що віддзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».
У 1989 році у письменника виявили ракову пухлину в легенях, яка, ймовірно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку — лімфому. Йому довелося двічі оперуватися в США і Мексиці.
2002 року вийшла друком перша книга з запланованої біографічної трилогії — «Жити, щоб розповісти про це», що стала бестселером в іспаномовному світі.
В серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання в час холери» голівудській кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет кінострічки склав 40 млн. доларів США. Фільмування проходило в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії.
Афоризми і вислови Г. Г. Маркеса.
Я люблю тебе не за те, хто ти, а за те, хто я, коли я з тобою.
Жодна людина не заслуговує твоїх сліз, а ті, хто заслуговують, не змусять тебе плакати.
Тільки тому що хтось не любить тебе так, як тобі хочеться, не означає, що він не любить тебе всією душею.
Справжній друг - це той, хто буде тримати тебе за руку і відчувати твоє серце.
Найгірший спосіб сумувати за людиною - це бути з ним і розуміти, що він ніколи не буде твоїм.
Ніколи не переставай посміхатися, навіть коли тобі сумно: хтось може закохатися в твою посмішку.
Можливо, в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти - весь світ.
Не витрачай час на людину, яка не прагне провести його з тобою.
Можливо, Бог хоче, щоб ми зустрічали не тих людей до того, як зустрінемо ту єдину людину. Щоб, коли це трапиться, ми були вдячні.
Не плач, тому що це закінчилося. Посміхнись, бо це було.
Завжди знайдуться люди, які заподіють тобі біль. Потрібно продовжувати вірити людям, просто бути трохи обережнішим.
Стань кращим і сам зрозумій, хто ти, перш ніж зустрінеш нову людину і будеш сподіватися, що вона тебе зрозуміє.
Не звернеш стільки зусиль, все найкраще трапляється несподівано.
Поряд із кореспондентською діяльністю Маркес почав писати оповідання і кіносценарії. У 1961 році він опублікував повість «Полковнику ніхто не пише», у 1966 році — роман «Лиха година» (1966). Світове визнання йому приніс роман .jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
