Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Віктор Семенович Близнець народився 10 квітня 1933 р. в с. Володимирівка на Кіровоградщині. Дата його народження приблизна. Війна знищила документи, а мати багатодітної родини не запам’ятовувала точних дат народження синів і дочок. Вона згадала лише, що четверта її дитина народилася в голодний 1933 рік десь перед Великоднем. Мати Віктора була українкою, батько — білорусом, але в паспорті його записали росіянином. Пізніше письменник згадував, що в родині панував український дух, усі «добре знали: ми — діти однієї матері — українки, і годує нас одна земля — українська». Дитячі роки майбутнього письменника минули в селі Володимирівка. В одній зі статей він зазначив: «Мені, так би мовити, повезло: я належу до того покоління, якому дістався шматочок безмежно радісного довоєнного дитинства». Хата Близнеців стояла край села, за нею — вигін, де випасали худобу, далі — привільний степ. Там хлопчаки грали у війну, гасали наввипередки на конях.
Віктор Близнець був здібним і старанним учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Як згадують його вчителі, він був дуже працьовитий і уважний на уроках. Із шкільних предметів особливо подобалися йому мови та література. Тож не дивно, що юнак поступив на факультет журналістики Київського університету. Закінчивши його в 1957 році, Віктор Семенович працював у газетах, журналах, видавництві, писав оповідання й повісті. Його книжки для дітей «Ойойкове гніздо», «Паруси над степом» одразу привернули увагу читачів і критиків. Ще більший успіх мала повість «Звук павутинки» (1970). Присвята до твору свідчила, що, пишучи його, автор сприймав світ очима дитини. «Присвячую цю книгу трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві,замуленій річечці — найбільшим чудесам світу, які відкриває нам дитинство».
Віктор Близнець належав до покоління, у якого війна забрала значну частину дитинства. Він бачив і сам пережив багато горя, тому знав ціну людським стражданням, тож його книжки сповнені співчуття, милосердя, доброти. Невичерпним джерелом творчості Близнеця була природа нашого краю. Письменник вважав своїм обов’язком виховувати в юних читачів любов до рідної землі, бажання зберегти її красу.
Віктор Семенович переклав з давньоруської й переказав сучасною українською мовою літопис «Повість минулих літ».
У 1980 році за повість-казку «Земля Світлячків» Близнецю було присуджено премію імені Олександра Копиленка.
Віктор Близнець рано пішов із життя, повернувшись із поїздки до Таджикистану. Там митець почув про Афганістан те, що замовчувала радянська преса,— і жахнувся кривавої бойні, кричущої несправедливості, страшного лицемірства тогочасних правителів перед усім світом. Не витримало зболене серце, й життєвий шлях митця раптово обірвався в сорок вісім років.