Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Мета. Ознайомити дітей з історією винаходу книги та книгодрукування, як використовувалися в стародавні часи різні матеріали для книг; виховувати любов і повагу до книги і до праці людей, які створюють її.

Обладнання. Книжкова виставка, портрети Йоганна Гуттенберга та Івана Федорова.

Бібліотекар. Діти! Сьогодні ми поговоримо про ваших великих друзів - про книги.
Ви всі, звичайно, любите книги і дружите з ними давно.
Ще не вміючи читати, ви любили слухати казки, вірші, оповідання, які вам читали мама, бабуся, сестричка чи братик. Але тепер ви вмієте і любите читати. І у кожного з вас є свій смак, свої улюблені книжки. А чи задумувалися ви про історію виникнення книги? Саме про це ми поговоримо з вами.
Шлях розвитку книги був довгим і складним. У давнину не було книжок у такому вигляді, як ми зараз бачимо у магазині чи бібліотеці, бо тоді ще люди не вміли їх виготовляти. Замість сторінок служили камені, стіни печер, посуд, щити, листя та кора дерев, бамбук. Не було ні олівців, ні ручок, ні фарб. Згодом люди додумалися писати на вогкій глині, яку потім сушили. Але ці книги були важкими й незручними.
З часом стали виробляти зручні й легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкури. Першу таку книгу виготовили у старовинному місті Пергамі. Через те папір, виготовлений зі шкур тварин, називали «пергаментом». Але вони були дуже дорогими. На виготовлення такої книги потрібно було забити багато телят.
І людина почала шукати шляхи виготовлення книги, щоб вони були дешевшими і простішими.
В Африці вздовж річок росте болотяна рослина - папірус. Спочатку його використовували лише на будівництві. Якось один чоловік лагодив свою хатину. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту середину і поклав її на сонці. Через деякий час він побачив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки. Ще більше здивувався чоловік, побачивши, що ці стрічки добре вбирають фарбу. Отже, на папірусі можна писати! Відтоді і з’явилися книжки з папірусу.

Справжній папір, на якому пишуть сьогодні, люди навчилися виготовляти дві тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах світу писати на папері, саме писати, бо книжки були рукописними, і одну книжку доводилося іноді писати багато місяців. Писар виводив гусячим пером рядок за рядком, а виходила з під його пера лише одна книжка. Листки скріплювали, переплітали. Обкладинки прикрашали коштовностями. Тому така книга коштувала дуже дорого. Часто книгу приковували ланцюгом до стіни, щоб її не вкрали. Таку книгу можна було обміняти на табун коней, череду корів, отару овець. Але в ті далекі часи книги цінували не за коштовності, а за те що в них написано.
Минуло багато часу, поки з’явилося книгодрукування. Друкарський верстат у 1456 році винайшов німець Йоганн Гуттенберг. Він брав дерев’яні брусочки і вирізав опуклі букви. Потім ці букви він зв’язував, щоб вийшло слово, змащував їх чорнилом і на білому папері робив відбиток.
Але дерев’яні букви були грубими, хиталися, тому надруковані рядки виходили нерівними. Гуттенберг все одно не здавався, наполегливо працював і придумав металеві букви і верстат, який був механізованим, що дуже прискорювало друкування книжок.
Першу книгу в нашій країні надрукував у 1564 році Іван Федоров із помічником Петром Мстиславцем, на це в нього пішов майже рік. Тому засновником книгодрукування в Україні та Росії вважається Іван Федоров. Пам’ятник Федорову встановлений у Львові. Його праця не пропала марно. На могилі першодрукаря зроблено напис: «Друкар книжок небачених». Так названо і книгу Оксани Іваненко про першого книгодрукаря.
Ось такий нелегкий і довгий шлях пройшла книжка. Давайте зараз поговоримо про те, як виготовляють книжки.
Ви знаєте, що книги друкують на папері. А чи знаєте ви з чого ж роблять папір? Так, правильно, з дерева. Наша країна багата лісами, але бездумно, як ви розумієте, ліси вирубувати не можна. На варті цього стоять люди, які відповідають і слідкують за тим, щоб ліси вирубували за спеціально передбаченими нормами.
Лісоруби валять дерева, обчищають стовбури від гілок. Потім стовбури відправляють на склади, де їх розпилюють на окремі колоди, великими кранами завантажують у залізничні вагони, які відвозять їх на комбінати, де виробляють папір. У деяких місцях, де є річки, ліс сплавляють по воді. На комбінатах колоди перетворюють у тирсу, додають спеціальну кислоту і варять. Спеціальні машини розкачують цю суміш, виганяють із неї воду, прасують, змотують у величезні рулони, які надходять до друкарень.

Щоб зберегти ліси від знищення і знизити витрати на виготовлення паперу, широко використовують макулатуру. Старі, нікому не потрібні книги, газети, журнали на спеціальних підприємствах переробляють і використовують для виготовлення паперу.
А зараз ми поговоримо про працю письменника. Адже праця письменника нелегка. Для того щоб написати книжку, треба багато знати і вміти передати це іншим людям у вигляді оповідань, казок, віршів.
Ви бачите, що книжки, а особливо дитячі, мають дуже гарні та яскраві картинки. їх створює художник.
Оригінали книжок потрапляють до видавництва. Літературні редактори готують рукописи та ілюстрації до друку. Згодом передають їх у друкарню. В нашій країні багато видавництв, які випускають у світ тільки дитячу літературу. Широковідомим в Україні є видавництво «Веселка», що знаходиться у м. Києві.
Підготовлений видавництвом рукопис надходить до складального цеху. Сучасна техніка прийшла на допомогу людям у виготовленні кольорових ілюстрацій. Ретушер перевіряє якість одержаного зображення і, якщо це необхідно, робить виправлення. Щоб надрукувати книжку, треба підготувати папір. Він надходить до видавництва у великих рулонах. Його на спеціальній різальній машині розрізають на аркуші певного формату. У друкарському цеху розміщено цілий ряд багатосекційних друкарських машин. У друкарську машину закладають підготовлений папір і спеціальні поліграфічні фарби, на кожній секції закріплюються металеві пластини з нанесеними на них відповідними текстами та ілюстраціями. В результаті складного технологічного процесу, що відбувається у друкарській машині, друкар через кілька секунд після її вмикання одержує кольорове зображення сторінок майбутньої книжки. Коли аркуші віддруковано, друкар перевіряє якість зображення, звіряючи його із затвердженим зразком. У брошурувально-палітурному цеху віддруковані аркуші згинають у такій послідовності, щоб сторінки книжки були розташовані у відповідності з їхньою нумерацією. Цю роботу виконують машини. Вони називаються «фальцювальними». Сфальцьовані аркуші потрібно скласти у певній послідовності. Цю роботу виконує аркушепідбиральна машина. Вона має спеціальний контрольний пристрій, який стежить за тим, щоб усі аркуші подавалися вчасно. Щоб аркуші не розсипалися і не губилися, їх треба скріпити. Сфальцьовані аркуші однієї книжки зшивають і одержують книжковий блок. Для більш міцного скріплення книжки корінець блока змащують клеєм і просушують. Готовий блок обрізають із трьох боків, щоб усі сторінки мали однакові поля та розміри. Коли книжковий блок готовий, його вставляють у заздалегідь підготовлену палітурку та закріплюють. Ось книжка вже й готова. Її перевіряють, упаковують та відправляють на книжкові склади, а звідти - до магазину.
Діти, ви помітили, що у магазині та в бібліотеці книги розміщені так, щоб їх можна було роздивитися і вибрати потрібну. Книг є дуже багато і вони всі різні. Є і для дорослих, і для дітей. Це і підручники, за якими вчаться в школі та у ВНЗ, і казки для маленьких, і більш серйозні книжки для дорослих. При оформленні книжки враховують її зміст, її призначення, вік читача.
Бібліотекар завжди підбере для вас книжку, і запише її на ваше ім’я до формуляра читача.
Кожна книга - це мудрий і добрий друг. Книги потрібно берегти і шанувати. Завжди пам’ятайте правила поводження з книгою. Адже протягом усього життя вас будуть супроводжувати книги. Читаючи книги, ви кожного разу відкриваєте для себе щось нове і цікаве, ви постійно будете навчатися прекрасному, відкривати для себе нові світи. Отже, дружіть із книгою.