Іван Джоджик народився 19 лютого 1927 року у селі Голгоча Підгаєцького району в селянській родині. Закінчив 7 класів місцевої школи. З початком 1942-го став членом юнацтва ОУН, згодом – станичним сітки в рідному селі, пізніше – підрайоновим юнацтва.
У квітні 1944-го І. Джоджика відправили до підстаршинської школи УПА, що проходила в с.Мелна Рогатинського району на Івано-Франківщині. Після закінчення його направили до сотні «Буйні», що входила до складу 3 Подільської військової округи «Лисоня» (УПА-Захід), а згодом - «Холодноярці».
У червні 1946-го колишній повстанець «легалізувався» і пішов навчатися під новим іменем Богдан Джеджора. Вступив до Бережанського, а потім до Рогатинського педучилищ, однак під загрозою арешту залишив навчання. Після того вступив до Львівського поліграфічного інституту, де був заарештований у 1948-му і засланий на вугільні шахти Воркути. Там перебував понад 8 років, у тому числі - один рік закритої тюрми. І весь час він, можна сказати, ходив по лезу бритви, наражаюсь на небезпеку смерті.
Та навіть у цих каторжних умовах життя тривало. Там Іван Григорович познайомився й одружився зі Стефанією Візницею. У 1958 році вони повернулися додому в Україну. Зараз Іван Григорович є членом Братства УПА і Спілки політичних в’язнів та репресованих України.
Джоджик, І. Г. Подорож у часі: спогади українського повстанця / Іван Джоджик; упоряд.: Б. Новосядлий, О. Товарянська. - Тернопіль: Терно-граф, 2013. - 128 с.: іл.
У пропонованій книзі спогадів Івана Джоджика йдеться про події його юності. Читач дізнається, як автор потрапив до лав юнацької сітки Організації українських націоналістів та якими були повстанські будні рядового вояка Української повстанської армії. Розповідь завершується перебуванням на вугільних шахтах Воркути та поверненням до звичайного життя в Україні уже як радянського громадянина.
Для всіх, хто цікавиться історією України, рідного краю.