Будний Степан Франкович (23 серпня 1933, містечко Струсів, нині село Теребовлянського району Тернопільської області — 22 червня 1958, м. Тернопіль, похований у селі Струсів) — український поет. Член НСПУ (1991, посмертно). Рано залишився без батька.
Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1957). Перші твори опубліковані у багатотиражці університету, обласній газеті «Радянська Буковина» (м. Чернівці), готував до друку збірку поезій «Пелюстки кохання». Після закінчення навчання С. Будного хотіли залишити в Чернівцях — пропонували роботу в одній із шкіл та редакції обласної газети. Але Степан відмовився. Працював учителем у с. Кровинка Теребовлянського району, користувався струсівською районною газетою «Червоні зорі».
1958 р. захворів на меланобластому. За неповних півроку створив у лікарні цикл поезій «Щоденний бій», підготував до друку збірку «Людина до сонця йде» (вийшла з благословення Павла Тичини).
Твори Будного публікувалися в альманасі «Ранок» (1959), збірка «День поезії» (1967).
Музику на слова Будного створили Б. та І. Кравчуки, В. Подуфалий, Б. Климчук, О. Герман, В. Обухівський, М. Олещук, Л. Романчук, Я. Вишиваний та ін. Будний став першим лауреатом літературно-мистецької премії в Чернівцях.