Михайло Яцків — український письменник, член модерністичного угруповання «Молода муза».
Народився у селі Лесівка Богородчанського повіту (Галичина). Почав свою творчість 1900 збіркою прозових мініатюр «В царстві сатани: іронічно-сантиментальні картини», навіяні впливами західних модерністів, зокрема Шарля Бодлера і Едгара По, їхнім захопленням «темними» сторінками буття. У манері Яцківа ці мотиви з'являються в формі натуралістичних картин, якими він намагався шокуванням, жорстокістю зображення викликати катарсис у читача.
Крім іншого, збірник мініатюр і оповідань («Казка про перстень», 1907; «Чорні крила», 1909; «Adagio Consolante», 1912), Михайло Яцків написав повість «Огні горять» (1902), суспільну студію «Блискавиці» (1913) і роман «Танець тіней» (1916 — 17), перероблений і перевиданий п. н, «В лабетах» (1956). Його довші прозові твори відрізняються від його мініатюр — зокрема це стосується претенсійних «Блискавиць» і майже публіцистичного «Танцю тіней», в якому Яцків більше уваги присвятив виявленню свого невдоволення бюрократичним світом й спільнотою, в оточенні якої перебував, працюючи в асекураційному товаристві «Дністер», ніж художній формі.
1921 р. Яцків був редактором газети «Рідний край», а після 1940 працював у Львівській бібліотеці АН УРСР. За останні роки життя Яцків опубліковано такі його твори: «Молоде вино грониться» (1958), «Новелі» (1959) та спогади про І. Франка, В. Стефаника (1946). У записах Яцківа видано «Народні пісні» (1983).