Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Дмитро Іванович Бедзик — український письменник.
Народився 1 листопада 1898 р. у с. Вільхівцях Сяніцького повіту в Галичині, у бідній селянській родині. Навчався в гімназії Бучача. У 1915 р. при відступі російських військ з Галичини разом з ешелоном біженців потрапив до Росії, назавжди розлучившись з рідною домівкою. У 1919 р. закінчив Гнідинське сільсько-господарське училище, у 1926 р. — філологічний факультет Харківського інституту народної освіти. Працював агрономом, учителем, журналістом.
У творах передвоєнного періоду «Люди! Чуєте?», «Крик землі», «Хто кого», «Арсенальці» зображено пафос революції, класову боротьбу в Україні в перші роки Радянської влади. Учинкам радянських людей у війні присвячено роман «Дніпро горить». Великі зрушення в колгоспному селі, трудові будні українських селян, їх духовне зростання показано в романі «Хлібороби».
У роки Німецько-радянської війни — спецкор газети «Радянська Україна», з 1944 р. — директор Корсунь-Шевченківського музею військової слави.
Нагороджений орденами Дружби народів, «Знак Пошани», медалями.