|
Про нас » Відділи бібліотеки » Відділ довідково-бібліографічної та інформаційної роботи » Методична допомога з питань бібліографії дитячим бібліотекам області » Казковий вернісаж За матеріалами статті:
Пулінець, Т. С. Казковий вернісаж [Текст]: [бібліотечний урок] / Т. С. Пулінець // Шкільна бібліотека. - 2013. - №13-14. - С. 97-98.
Казковий вернісаж
Епіграф:
Існує книг багато на землі,
Вони цікаві, мудрі та повчальні.
Та кожен з нас дорослий, чи малий,
Казки читає - дуже вони гарні.
Казка - це світ чарівний та незнаний,
Казка - це диво, сповнене краси.
Поринуть в казку — це ж бо так цікаво.
Це справді свято - радість для душі.
Мета. Закріпити, повторити і систематизувати рівень знань, умінь і навичок, набутих під час вивчення теми. Навчити розрізняти казки за видами, розвивати вміння відтворювати зміст прочитаного, уяву і фантазію, логічне мислення, артистичні здібності, уміння перевтілюватися. Виховувати доброзичливість, почуття справедливості, любові до мистецтва та літературної народної спадщини, шанобливе ставлення до оточуючих. Викликати бажання читати.
Обладнання. Книжкова виставка «Казкове царство - мудре господарство», ілюстративні матеріали до казок, дитячі вироби та малюнки, макет рукавички.
Хід заходу
Вступне слово вчителя. Народна казка... Її джерела починаються від колиски, маминої пісні, неба Вітчизни і запаху рідної землі. З’явилася вона в сиву давнину, а живе й по нині. Казку люблять всі: і дорослі, і діти. Бо вона вчить, виховує, допомагає стати сильними, красивими душею, добрими.
До нашої з вами читанки ввійшли кращі казки про тварин. Це найдавніші казки. У них тварини розмовляють і діють, як люди. Давайте пригадаємо, що це за казки. Для цього кожному з вас потрібно зірвати пелюсточку з «чарівної квітки». А кожна пелюсточка має своє ім’я.
На пелюстках квітки записані запитання, наприклад:
1. Хто до кого промовляв такі слова: «Ой, ви, діточки, козеняточка!»? (Казка «Вовк і семеро козенят»).
2. «Нас, голубонько, не обдуриш...» тощо. (Казка «Лисиця та їжак»).
Бібліотекар. Любі діти! На сьогоднішній урок я підготувала для вас цікаву книжкову виставку, яка має назву «Казкове царство — мудре господарство». На ній розмістилися збірки українських народних казок, що видані різними видавництвами і в різні роки. Кожна книжка має своє оформлення, але в кожній із них є однакові казки. Це всіма вами улюблені казки про тварин, соціально-побутові казки (або про життя людей) та чарівні казки. Є на нашій виставці книжки-метелики та розмальовки. Це книжки з однією казкою. Давайте почитаємо їх назви. (Огляд книжок).
Всі казки неможливо вмістити на одній виставці, тому є казки, яких ви тут не побачите. А які це казки, ви дізнаєтеся, відгадавши загадки. Знайшов Півник колосок.
Змолов борошна мішок.
Спік негайно у печі Пиріжки та калачі.
Мишенят не пригощав,
Бо жоден з них не помагав. («Колосок»)
- Скажіть, будь ласка, де ви читали цю казку?
- А як ви вважаєте, правильно вчинив Півник, чи ні?
Я - бичок-третячок.
Смоляний в мене бочок.
Із соломи дід зробив.
Бік смолою засмолив. («Солом’яний бичок»)
А чи читали ви цю казку? Якщо ні, то ви зможете її знайти ось у цій книжці (показує книжку).
Сидить Півник на печі, їсть смачненькі калачі.
Тут Лисичка прибігає,
Біжить Котик рятувати,
У Лисиці Півника забрати. («Котик і Півник»)
Підробив він голосок,
Став малим співати.
Здогадалися вони:
Вовк - не їхня мати. («Вовк і семеро козенят»)
- А в якій книжці ви цю казку читали?
Що за хатка на узліссі,
Вся ворушиться, дрижить?
Де не взявсь, Кабан біжить.
Тут і Вовк іде, й Ведмідь.
И кожен в хатці хоче жить.
Та вже тісно їм усім - Ось-ось-ось порветься дім.
Що за дім такий лежить
І ворушиться й дрижить? («Рукавичка»)
(З’являється макет рукавички. Діти інсценують українську народну казку «Рукавичка»).
Вчитель. Діти, ми бачимо, що ви дуже добре знаєте українські народні казки. У кожного з вас, мабуть, є своя улюблена казка. Яка саме?
Діти по черзі називають, показують книжечку і захищають свої відповіді-висновками.
Вчитель. Діти, а про кого ці казки?
Діти (разом). Про тварин.
(На дошці з’являються малюнки лисички, зайчика, кота).
Вчитель. Діти, давайте з вами назвемо всі казки, які ми знаємо про цих тварин.
Діти (по черзі). «Лисичка та Журавель», «Лисичка-сестричка та Вовк-панібрат», «Котик і Півник», «Пан Коцький», «Лисиця та їжак», «Лисиця-кума», «Лисичка-сестричка» тощо.
Вчитель. Дітки, про яку тваринку народ склав найбільше казок?
Діти (разом). Про Лисичку.
Вчитель. А чому саме про Лисичку? Яка вона?
Дітки, а давайте разом заспіваємо пісеньку про Лисичку. (Звучить пісенька у виконанні дітей).
Вчитель. А хто ще з казкових героїв був великим артистом?
Діти. Колобок, Коза-Дереза, Півник, Телесик.
Вчитель. Діти, а хто з вас заспіває голосом одного з цих героїв? (Діти одягають маски і виконують пісню).
Вчитель. Ви певно зрозуміли, що головними героями в цих казках є тварини.
А сьогодні я хочу вас познайомити з іншим видом українських народних казок. Це дуже цікаві казки, які називаються чарівними. У них багато чудес, фантастики.
Зараз я вам зачитаю уривки з таких казок, а ви уважно слухайте і відгадуйте.
(Зачитуються уривки з казок («Ох», «Яйце-райце», «Летючий корабель», «Івасик-Телесик») із серії листівок «Українські народні казки». Демонстрація ілюстрацій. Бібліотекар демонструє книжки).
Вчитель. Молодці, діти! Я бачу, що й чарівні казки вам відомі теж. Отож, сьогодні на уроці ми з вами почнемо читати казку «Івасик-Телесик».
(Діти відкривають збірочки українських народних казок, які заздалегідь розкладені на партах, і слідкують за вчителем).
Вчитель. А чим ця казка закінчилася, ви дізнаєтеся, дочитавши її вдома. А зараз я вас запрошую до «Казкової картинної галереї». (Огляд дитячих малюнків).
Підсумок уроку.
- Над чим працювали?
- Казки про кого розглядали?
- Що найбільше сподобалося?
- Про який вид казок дізналися?
- Чому в народних казках немає одного автора?
- Назвіть казки про тварин.
- Які ви знаєте чарівні казки?
- Яку казку розпочали читати на уроці? Який у неї зачин?
Бібліотекар. Я дуже хочу, щоб ви читали, захоплювались українськими казками! Бо в них втілилася споконвічна народна мудрість, кмітливість, хоробрість, доброта.
Всі ми з вами українці.
Українські діти.
Ми читаєм, розмовляєм.
Чом же не радіти?
Так читайте ж, мої друзі,
Свого не цурайтесь!
|
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
