Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

    Змалку в людині розквітає любов до рідного краю, до його людей та пісень. І скільки б років не минуло, любов ця залишається. її краса не згасне в серці, як не зітруться з пам'яті бабусіни казки, матусіни пісні, татом читані книжки. Крізь все життя несе людина ці спогади. Дуже важливу роль у дитинстві відіграють книжки, які спочатку читають дитині батьки, а потім і вона сама. Проте не всі книжки сприймаються малечою. Треба мати неабиякий талант, навіть самому бути трішки дитиною, щоб писати книжки для малюків.
    Одним із таких дитячих письменників є Богдан Чалий. Він пише легко, зрозуміло й цікаво. Поетичні та прозові твори Богдана Чалого для дітей - органічна частка його душі, сенс всього життя.
Для нього, як для дитячого письменника, характерне вміння просто і задушевно, без фальшивої патетики і принизливого сюсюкання розповідати хлопчикам і дівчаткам про найважливіше.
Чудово розуміючи дитячу психологію, постійно спілкуючись з дітьми, він вивчив їхні смаки і звички. І сам він нерідко поводиться в житті так само безпосередньо і простодушно, як вони. Тож дитинство нерозлучне з поетом. Воно так глибоко вкорінилося в Богдані Чалому, що йому неважко розмовляти з дитиною "на рівних", заглиблюючись у світ її думок і почуттів, знаходячи найкоротший шлях до серця і розуму маленького співрозмовника.
    Народився Богдан Чалий у м. Києві в сім'ї лікарів. Дитинство його минуло в містечку Ізяслав, на зелених берегах Горині. Залишаючись сам (батьки цілими днями працювали в лікарні), хлопчик ловив із друзями рибу та птахів, пас вночі коней. Дід працював у лісництві, тому батько Богдана знав чимало цікавих історій. Маленьким Богдан любив слухати його розповіді про тварин та птахів. Батько й сам вигадував для сина казкові оповідки. У домівці Богдана проходили "курс лікування" різні тварини. Кожного року зимували птахи, поранені перепілки та лелеки. Батько приносив синові "на виховання" маленьких кізочок, лисиць, їжаків та зайчат. Навесні Богдан з батьком виносили своїх мешканців у двір й урочисто відпускали на волю.
    Потім батьків направили працювати на Київщину, до Ірпеня. Там Богдан пішов до школи, займався в літературному гуртку. Ще школярем він побачив надрукованим у газеті свій перший вірш, присвячений героїчній Іспанії. Тоді ж отримав третю премію на республіканському конкурсі юних літераторів. Хлопчик зачитувався пригодами М.Трублаїні, фантастикою В.Владко, пізніше - творами Діккенса, Мопассана, Ремарка та Хеменгуєя. Розкрив для себе світ Джека Лондона, Теодора Драйзера, Марка Твена. Читав й перечитував Джерома Клапку Джерома, О'Генрі. З українських письменників найбільше любив М.Коцюбинського, І.Франка, Лесю Українку, хвилювали уяву романи Івана Ле, Семена Скляренка, повісті Олеся Дон-ченка.
    Закінчив Богдан школу в 1941 р. з відзнакою, яка давала йому право вступу до університету без іспитів. Він мріяв вчитися... Двадцять першого червня з класом поїхав на екскурсію до Канева. Перший день війни зустрів на Чернечій горі. Батьки одразу ж були демобілізовані на фронт, а Богдана направили вчитися до Орджонікідзенського піхотного училища.
У 1942 р. молодий офіцер вперше вступив у бій в горах Кавказу. В місцевій газеті друкував свої вірші. Після тяжкого поранення лікувався у Таджикистані. Там, не підводячись з ліжка, Богдан розповідав у віршах про пережите на фронті, про героїв війни, про рідну Україну, захоплену фашистами. На початку 1943 року, підлікувавшись, Б.Чалий їде на фронт політру-ком; часто друкується в газеті "Красная Армия". Згодом бере участь у штурмі Берліна.
    З фронту Богдан Чалий повернувся з орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, "Знак Пошани" та медалями. Вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка.
    Працював у редакціях газет "Зірка" завідувачем відділу, літпрацівни-ком газети "Молодь України", з 1951 р. - головним редактором журналу "Барвінок". У 1948 р. був обраний секретарем правління Спілки письменників України.
    Перша книжка Б.Й.Чалого для дітей "Ясного сонячного ранку" вийшла 1947 р. Відтоді письменник видав понад двадцять книжок віршів, балад, поем та одноактних п'єс, серед яких найбільш відомі: "Весняний шлях" (1950), "Наша вчителька", "Діти миру" (1951), "Ми навіки подружили", "Хто такий Каракурта?", "Продавці заморських сувенірів" (1957), "Граф Монте-Крісто" (1958), "Хороші імена" (1959), "Літак вирушає з Мирного" (1960), "Космонавт", "Балада про Чорнобородих" (1961), "Ласкаво просимо!" (1969), "Дума про Київ та його витязів" (у співавторстві з О.Пархоменком, 1970), "В усіх-усіх республіках" (1974), "З моєї поштової скриньки" (1983), "Приглашу я сто ребят" (1984); прозові книжки "Вітер з України" (1968), "Формула хризантеми" (1976).
    Письменник багато подорожував світом. Зокрема, побував у Чехосло-ваччині, Польщі, Франції, Марокко, Бельгії, Голландії, Канаді. І кожна подорож народжувала нову книгу: "Про милу Прагу та двох Зденеків" (1963), "Ніч Амстердама", "Балада про живого манекена" (1964), прозова книжка "Марокко, світанок" (1964), "Брате мій, Алжир" (1965),"Балада про в'єтнамську школу" (1967).
Найпопулярнішими для малят стали книжки про Барвінка: "Як Барвінок став героєм" (1966), "Як Барвінок та Ромашка у вирій літали" (1968), "Барвінок і Весна" (1971), "Сто пригод Барвінка та Ромашки" (1973), "Барвінок у школі" (1977).
    У 1963 р. за сценарієм Б.Чалого (у співавторстві з С.Алексєєвим) було знято художній фільм "Закон Антарктиди" (1963).
    За книжки "Ласкаво просимо!" і "Як Барвінок та Ромашка у вирій літали" письменник удостоєний Республіканської комсомольської премії ім.М.Островського (1972).
    Головною темою творів Богдана Чалого є дружба народів та мир між ними, краса землі та природи.
    Є у Богдана Чалого чудова поетична розповідь "Максимкові листи" - про восьмирічного хлопчика, який мріє, щоб по всій землі цвіли сади, щоб українська тополя росла поруч із африканським баобабом, канадським кленом та іншими заморськими деревами, щоб скрізь на нашій планеті був мир і діти всіх народів дружили. В уяві Максима постає дивовижний сад всесвітньої дружби, подивитись на який приїдуть діти з різних країн. Хлопчик пише сто листів дітям усієї планети - і в Сахару, і в Малі, і на Цейлон, і в Пловдив, щоб вони надіслали саджанці дерев для саду дружби.
    У цьому вірші тісно переплітаються казка і дійсність. Як і в багатьох інших творах Богдана Чалого, в "Максимкових листах" дитяча мрія і письменницька художня уява - нероздільні. А відбувається це тому, що на нашу дійсність поет дивиться з радісним здивуванням; і все довкола освітлюється казковим чарівним світлом. А в казці він знаходить живлющі зерна реального життя.
    Саме таким бачать навколишній світ, так мріють і так відчувають діти, Для яких немає життя без казки, а казки - без життя. Поет майстерно, без найменшого фальшу передає цю особливість дитячого сприйняття.
    Оглядаючи всю творчість Богдана Чалого - від першого збірника віршів "Ясного сонячного ранку" (1947) до казки "Барвінок у школі", бачимо, як факти життя органічно входять у його книжки, помічаємо художню спорідненість цих книг з творами чудових дитячих письменників минулого і сучасного.
    Неабиякий вплив на Богдана Чалого мали талановиті українські письменники Назаля Забіла та Іван Нехода, твори яких увійшли до золотого фонду вітчизняної літератури. Завдяки їм він глибше опанував незліченні багатства народного художнього слова, досягнув органічного сплаву фольклорних традицій з традиціями сучасної української дитячої поезії. До найвизначніших літературних казок, створених в дусі українського фольклору, слід віднести цикл поетичних казок Богдана Чалого про Барвінка. Поет працював над ними близько десяти років. У його творчому доробку це найбільші і, мабуть, найвизначніші твори, що користуються заслуженою популярністю. Вони увібрали в себе, з одного боку, народну казкову поезію, а з іншого - продовжили художній пошук українських дитячих письменників-казкарів, збагатили традиційний жанр літературної казки.
    Поклавши в основу свого твору усні перекази про барвінка - польову квітку, яка за допомогою чарівної сили стає хлопчиком-Барвінком, Богдан Чалий створив зовсім нового казкового героя.
Барвінок та його друзі: добра і мила дівчинка Ромашка, Коник Дзвоник, що став йому бойовим конем, - головні персонажі казок.
    При першому, поверховому, знайомстві з ними може здатися, що вони нічим не нагадують попередніх поетичних героїв Богдана Чалого, а самі казки жанрово і тематично ніби випадають із загального реалістичного русла його творчості.
    Першу казку циклу автор назвав "Як Барвінок став героєм". Відвага і кмітливість допомагають маленькому Барвінкові перемогти недругів. Він безстрашно вступає в поєдинок з підступним зубатим Тхором, хоробро веде бій із цілою армією жучків-довгоносиків і колючих бур'янів, на чолі з якої стоїть жорстокий цар Осот.
    Свої ратні подвиги Барвінок здійснює не задля особистої слави, власного задоволення і користі. Він поспішає на допомогу ображеним і нещасним, рятує безвинного Півня, вириває з рук всемогутнього Будяка бідну Ромашку, шукає заповітний скарб для своїх друзів, з дня у день невтомно трудиться.
    По-казковому розкриває автор тему праці, показує силу дружби, прищеплює дитині думку щодо необхідності постійно вчитися, готувати себе до великої праці, до подолання труднощів в ім'я благородної гуманістичної мети. Дія казки відбувається у фантастичній країні, але за багатьма прикметами вгадуються реальні факти, реальна дійсність, реальні герої. Своєю ідеєю, мораллю казка спрямована і в сьогодення, і в майбутнє.
    Актуальна за своїм політичним і громадянським звучанням і друга казка - "Як Барвінок і Ромашка у вирій літали", в якій йдеться про нові пригоди маленьких героїв у тропічній країні Тулумбас, куди з настанням холодів полинули вони на крилах лелек.
    Батьківщина і чужина - про це часто розмірковують герої казки. Тема патріотизму, вірності рідній землі хвилює письменника. І по тому, як казкові персонажі бережуть у серці цю вірність, оцінюється їхня істинна сутність. Барвінок і Ромашка глибоко зневажають дворушника Тхора, який продав свою жалюгідну душу заморському царю Бамбуку й почав прислуговувати панам-експлуататорам. Погрозами і підступними діями сподівається примусити Барвінка і Ромашку зрадити рідний народ, залишитись назавжди в заморській країні, відректися від своїх переконань.
Непокірні маленькі герої категорично відмітають мерзенну пропозицію зрадників; допомагають біднякам Тулумбаса звільнитися від рабства, від тяжкого ярма, в якому тримав їх цар Бамбук та його прихвосні.
    Світлою мрією про весняне оновлення життя, про людське братерство овіяна і казка "Барвінок і весна". Саме за цей твір Богданові Чалому 1974 р. на XIV конгресі Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури присуджений Почесний диплом Міжнародної премії імені казкаря Г.К.Андерсена.