Сорока, Ю. В. Дмитро Байда-Вишневецький / Юрій Сорока. — К.: Золоті ворота, 2013. — 120 с.

    Дмитро Байда-Вишневецький — славетний козацький лицар, визначний полководець, який на початку 1550-х років заснував фортецю на острові Мала Хортиця на Дніпрі, згуртував навколо неї козаків і цим поклав початок Запорозькій Січі. Про його хоробрість і талант воїна складалися легенди. В українській народотворчості ці легенди перетворилися на широковідому думу про козака Байду, що уособлював і козацькі вольності, і войовничий дух, і нечуваний героїзм у боротьбі з ворогом.







    Панасенко, Т. М. Марко Вовчок / Тетяна Панасенко. — К.: Укрвидавполіграфія», 2013. — 128 с.

    Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська; 1833—1907) — складна, суперечлива й загадкова постать в історії культури, причому не тільки української та російської, бо діяльність її охоплює майже всю Європу. Жінка з чоловічим псевдонімом; росіянка за походженням, для якої Україна стала другою батьківщиною і яка багато творів написала українською мовою; письменниця, що успішно займалася перекладацькою й видавничою діяльністю; не красуня, однак вражала й захоплювала багатьох талановитих чоловіків блискучим розумом, глибокими знаннями, внутрішньою силою, неординарна, енергійна, обдарована людина... Марка Вовчка справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка.






   Тома, Л. В. Микола Гоголь / Леонід Тома. — Харків: Антологія, 2013. — 128 с.

    Про Миколу Гоголя як про великого російського письменника,-культурного і громадського діяча сказано і написано дуже багато. Жоден з російських письменників, що визначають лице російської літератури, не оминув його впливу.
    Гоголь став улюбленим письменником і володарем душ мільйонів людей на планеті. Тому і треба сказати про «українського Гоголя», про першооснову його душі. Великий російський письменник М. В. Гоголь є, на думку багатьох дослідників і літературознавців, найбільш виразним представником української школи в російській літературі. Отже, можемо говорити про нього і як про українського письменника, бо українська тематика творів Гоголя — це невід’ємна частина його творчої особистості. Він — один з кращих виразників української ментальності. У його творах найбільш повно і яскраво відтворилися риси українського національного характеру.






    Тагліна, Ю. С. Михайло Грушевський / Юлія Тагліна. — К.: КЕТС, 2013. — 128 с.

   Михайло Грушевський (1866—1934) є однією з головних постатей українського національного самоствердження в новітній історії України.
Видатний вчений і суспільно-політичний діяч, він створив 10-томну «Історію України-Руси» — першу повну історію України, таким чином перевершивши навіть таких своїх видатних попередників, як Костомаров, Куліш, Драгоманов, Антонович.
   Але Грушевський не тільки писав історичні праці, він сам творив історію: 1917 року став на чолі нової Української держави — його було обрано головою Центральної Ради (1917—1918), яка в 1918 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Завдяки цьому світ дізнався, що на землі існує Українська держава, президентом якої і був M. С. Грушевський.





   Панасенко, Т. М. Олександр Довженко / Тетяна Панасенко; худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко. — К.: Укрвидавполіграфія, 2012. - 120 с.

    Олександр Довженко... Талановитий, харизматичний, натхненний, готовий у будь-яку мить до активної дії, до творчості... Добрий, легкий у спілкуванні, цікавий і приємний співбесідник, який лише своєю присутністю робив людей кращими, не допускав бруду в думках, у словах... Художник і письменник, захоплений красою й гармонією у житті, вражаючий широтою думки... Вимогливий і невтомний режисер із залізною силою волі, фільми якого стали новим словом у світовій кінематографії, а кінострічка «Земля» увійшла до десятки найкращих фільмів усіх часів і народів...







    Ушкалов, Л. В. Григорій Квітка-Основ’яненко / Леонід Ушкалов; худож,- оформлювач Є. В. Вдовиченко. — К.: Техніка, 2012 - 120 с.

   Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) — перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вилив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів.
Беручи свої сюжети «виключно з життя народного», скаже перегодом Іван Франко, Квітка-Основ’яненко на ціле десятиліття випередив відповідні твори письменників «натуралістів»: Жорж Занд, ІванаТургенєва, Федора Достоєвського та інших. Так чи ні, а нова українська література багатьма своїми рисами завдячує саме Квітці-Основ’яненкові. Недаром же Юрій Федькович назвав його ясним місяцем на небосхилі українського слова, а Михайло Драгоманов зарахував Квітку-Основ’яненка, поруч із Тарасом Шевченком та Миколою Гоголем, до трійки найбільших українських класиків XIX століття.




    Кокотюха, А. А. Леонід Кравчук / Андрій Кокотюха. — К.: Укрвидавполіграфія», 2013. — 128 с.

    Леонід Кравчук — невід'ємна частина історії нашої країни. Не тільки тому що він — перший президент сучасної незалежної України, обраний українським народом. Не тільки тому що з його ім'ям нерозривно пов’язане прийняття Акта проголошення незалежності нашої держави. Його досі по праву вважають одним із найбільш професійних, гнучких та виважених політиків за всю історію сучасної України. Постать Леоніда Кравчука викликає неабиякий інтерес завдяки неоднозначності та непересічності цієї особистості. Є якийсь секрет його легендарної неординарності. Але все ж пригадаймо Фрідріха Ніцше, який стверджував, що завжди величним для історії є той, хто задав напрямок. Усвідомлює це і сам Леонід Макарович, який в одному із своїх постпрезидентських інтерв’ю наголосив, що усі його наступники на президентській посаді «лише продовжуватимуть робити те, що розпочав я. Добре чи погано, але лише продовжуватимуть».





   Савченко, В. А. Нестор Махно / Віктор Савченко. — Х.: ПЕТ, 2013. — 128 с.

   Махно — видатна особистість, лідер анархістського руху на Україні, якого радянська пропаганда називала бандитом, а справу його замовчувала. Зараз Нестора Махна порівнюють з Робін Гудом, Спартаком, «товаришем Че». Виходець з найбіднішого селянства, він у 29 років зумів зібрати під прапором анархії 100-тисячну армію і почав створювати на південному сході України анархістське суспільство — трудову федерацію, яка проіснувала 100 днів під постійними ударами білих і червоних.
   Ким же був Махно у реальному житті? На це питання і дає відповідь книга В. Савченка, що присвячена одному з найвідоміших українців XX сторіччя.






   Рощина, H. Роксолана / Наталія Рощина. — Харків: Антологія, 2013. —128с.

   Вона була полонянкою, а стала султаншею. Була безправною рабинею, а стала вершителькою доль, могутньою правителькою, володаркою Сходу. Ім'я її — Роксолана. Історія цієї дивовижної жінки вражає: варто лише уявити, який шлях подолала юна українська дівчина від невільниці в гаремі турецького султана до його улюбленої дружини. Ще більш неймовірним здається її сходження на султанський трон. Чи тільки розум і врода були її зброєю? Звісно ж, ні. Воля і сила духу піднесли Роксолану на вершину, й вона залишилася там у всій своїй величі — надзвичайна жінка, частинка нашої історії.
 






   Тома, Л. В. Петро Конашевич Сагайдачний / Леонід Тома. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. — 119 с.

    Петро Конашевич Сагайдачний (1570—1622) увійшов в історію як один з найвизначніших козацьких гетьманів Війська Запорозького, видатний полководець, державний діяч, дипломат, захисник української культури і духовності. Завдяки його діяльності козацьке військо перетворилося на регулярне військове формування. Перемоги Сагайдачного в походах до Криму і Туреччини сприяли зростанню міжнародного значення українського козацтва. Визначну роль відігравав гетьман і в Хотинській війні 1620—1621 років. Під час Хотинської битви Сагайдачний очолював 40-тисячне козацьке військо. Перемога в ній зупинила наступ Османської імперії на Європу. І в цьому неперевершена заслуга Петра Конашевича Сагайдачного — звитяжного лицаря, котрий завжди був «готовий ойчизні служити, за вольность її і свій живот положити».



 

    Сковорода, Шевченко, Франко, Леся Українка / уклад.: Л. Ушкалов, Т. Панасенко; худ. оформл. О. Артеменко. — Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2012. — 471 с.

      Філософ, поет, музикант і педагог Григорій Сковорода; геніальний поет, великий Кобзар Тарас Шевченко; письменник, публіцист, перекладач, етнограф Іван Франко; славетна поетеса і драматург Леся Українка — їхні імена назавжди увійшли до скарбниці національної культури, а багата творча спадщина і сьогодні служить людям. Інакше не могло і бути, бо кожний з них на своєму етапі був виразником і провідником найбільш передових ідей свого часу.








    Савченко, В. А. Павло Скоропадський / Віктор Савченко. — Харків: ПЕТ, 2013. — 128 с.

    Павло Скоропадський (1873—1945) — останній гетьман України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.









    Хмельницький, Виговський, Дорошенко, Мазепа / уклад.: І. Коляда, Ю. Мицик, В. Карнашевич, Д. Журавльова; худож.-оформлювач О. Артеменко. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2012. — 472 с.

    Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа — це, безумовно, знакові постаті української історії. За минулі століття їхні імена не були забуті, як не забуто їхню боротьбу за свободу і незалежність України. А боротьба ця була жорстокою і позначена багатьма трагічними подіями. Проте кожен з гетьманів не зійшов з обраного шляху і до кінця залишився вірним своїм переконанням.