Сьогодні Україна перебуває в новій соціальній реальності, що вже призвела до зміни соціальних інтересів, до зміни духовних і моральних цінностей громадян. Духовна криза людства – нині найбільша тривога світу. І саме ця криза вимагає перебудови і нового підходу. Духовне відродження українського народу неможливо уявити без впливу книги, бо саме книга є одним з активних чинників виховання: виховання совісті, моралі, національної свідомості, любові до рідного краю, рідної мови, екологічної культури.
Якщо донедавна книга була для людини основним джерелом інформації, а читання – популярним способом проведення дозвілля, то тепер у неї з’явилися могутні суперники – телебачення, комп’ютер, відеоігри. Зараз багато хто вважає читання „зайвою тратою часу”, віддаючи перевагу екранізованим версіям творів.
Багато батьків і вчителів незадоволені тим, що їхні діти не люблять читати. Але змусити дитину читати неможливо, книгою потрібно зацікавити. Кожна книга повинна прийти до дитини у відповідному віці, інакше дружба з нею може й не відбутися.
Існує думка, що вроджені здібності дитини до читання виявляються у віці від 18 місяців до 3 років. А психологи вважають, що прищепити любов до книги та читання можна ще до 9 років. Пізніше зробити це дуже складно і практично неможливо. Отже, процес залучення дитини до пізнання світу через книгу припадає на дошкільний і молодший шкільний вік.
Прищеплення дітям інтересу до читання, констатує наука, на 90% залежить від батьків. Тому наше завдання - відродження сімейного читання. Головна відмінність сімейного читання від інших його видів – класного і позакласного – полягає в тому, що батьки, читаючи своїй дитині книгу, починають по-справжньому займатися її духовним розвитком, формуванням її особистості.
Починати знайомити малечу із книгою необхідно з перших років життя. Дитина вчиться спочатку слухати книгу, потім перегортати сторінки, запам’ятовувати слова. Читання дає їй можливість посміятися та поплакати разом з героями, навчитися не губитися в життєвих небезпеках. Щаслива та дитина, яка має таке щоденне спілкування з книгою через батьків.
Книга приносить дитині задоволення, і вона періодично повертається до неї, просячи старших читати ще і ще. І читати книгу слід стільки разів, кільки захоче малюк. Це не примха. Просто у дитини є бажання зануритися у процес пізнання книги і зустрітися з героями твору ще раз, пережити їхні пригоди...
Читати можна будь-де: на природі, у поїзді, на пляжі...
Сьогодні більшість батьків у відповідь на запитання: „Чи є в вашій родині сімейні читання?” відповідають: „Так, ми читаємо дитині казки наніч, а інколи вона просить вголос почитати улюблену книжку”. Але минає час і виявляється, що читання вголос схоже на зав’язування шнурків на черевиках: поки дитина маленька і не справляється сама, батьки роблять це за неї. Поступово вона оволодіває навичками читання чи зав’язування шнурків. Батьки контролюють її ще певний час, а потім полегшено зітхають і щасливо відпускають дитину у „самостійне плавання”.
Що ж таке сімейне читання? Чому спеціалісти одноголосно говорять про зникнення традицій сімейного читання дивлячись на те, що більшість батьків, бабусь і дідусів продовжує читати вголос своїм дітям.
Перш за все, сімейне читання – це праця, як будь-яка праця потребує відповіді на запитання: „Навіщо?” Навіщо батькам потрібно (якщо потрібно), щоб їхня дитина відірвалася від телевізора і слухала, як вони читають? Навіщо потрібно, щоб саме ця книга була озвучена вголос? Навіщо у час комп’ютерних технологій знадобилося відроджувати давно забуту традицію, для котрої нема ні часу, ні умов, і котра вимагає немалих зусиль?”
Важливо зрозуміти, що сімейне читання – це не просто читання дітям. Традиції такого спільного читання благодатно впливають на всю родину. Тому, що сімейне читання, яке передбачає духовне спілкування родини, виникнення і зміцнення духовних зв’язків між людьми має неповторний бібліотерапевтичний ефект. Чудові традиції сімейного читання – це дорослий відпочинок, вони сприяють лікуванню неврозів, котрі розвиваються, як правило, також в родинах. Звичайно, сьогодні читацькі інтереси батьків і дітей не співпадають. Але так було завжди. Старші члени родини звертали увагу молодших на книги, котрі запам’яталися і полюбилися їм в дитинстві, і часто ці улюблені книги зберігалися в домашній бібліотеці.
Здавна в українських родинах була чудова звичка – читати, читати вголос. Таке сімейне читання під час якого дітей навчали не лише грамоті, а й любові до рідної землі, до батьків, до славної історії дідів, об’єднувало родину.
Ще Тарас Шевченко згадував, що в хаті його діда, Івана Шевченка було завжди людно, особливо на свята. „Дід іван грамотний, і в нього є велика книжка про святих мучеників. Дід Іван надіває олов’яні окуляри і починає повагом вичитувати про великі муки святої Варвари”. Тож гості діда Івана збиралися, щоб послухати читання.
Формування Івана Нечуя-Левицького, як письменника, відбувалося під впливом читацьких інтересів його батьків. В бібліотеці його батька, який був вчителем народної школи, українознавцем, палким патріотом, хлопчик змалку знайомився зі старовинними пам’ятками української літератури. Мати майбутнього письменника Ганна Луківна була поетичною натурою, розмовляла добірною українською мовою, читала дітям книжки, співала українські пісні.
Формування Миколи Гоголя також відбувалося в колі батьків і його п’яти сестер. У Кибинцях, де вони проводили багато часу, була чудова велика бібліотека і домашній театр. Гоголь був людиною не просто українського походження, він своїми родовими та сімейними традиціями був закорінений в українське культурне середовище.
Іван Франко дуже рано втратив батька, але вогонь кузні, куди щодня сходились родичі і селяни з усієї округи, надихав письменника все життя. Тут він слухав їхні перекази, розповіді, казки, легенди. Якщо це була школа життя і праці, то школою краси й духовності, як це споконвіків прийнято в Україні, стала мамина пісня. Мати на все життя прищепила малому Іванові любов до народної творчості.
І такі приклади українського національного виховання за допомогою книги, яке з діда-прадіда базується на повазі до старших, любові до рідної мови, народних традицій, на формуванні духовного світогляду дитини, можна перераховувати безкінечно.
Тому ми, бібліотекарі, своєю діяльністю повинні всіляко підтримувати традиції сімейного читання і сприяти тому, щоб у кожній родині вечорами частіше звучали сторінки улюблених книг.
Працюючи з дітьми щодня, ми маємо добре розуміти, що відсутність зв’язку з книгою у ранньому віці не можна компенсувати в майбутньому.
Ось чому важливо правильно організувати дитяче читання, направити його так, щоб дитина не розгубилася у книжковому морі, щоб спілкування з книгами стало звичним, і, що найважливіше, приємним та улюбленим заняттям. А реалізації цього завдання може сприяти спільна діяльність бібліотеки і сім’ї. Саме бібліотека повинна постійно шукати шляхи співробітництва з родинами, сприяти постійному вдосконаленню виховних можливостей батьків, своєю діяльністю намагатися допомогти батькам оволодіти навичками сімейного читання, розповісти про його значення, радити літературу, виступати на батьківських зборах у школі на теми:

„Сімейне читання і його роль у вихованні дитини”
„Як і що читати вашій дитині”
„Читаючі діти – майбутнє країни”
„Вільний час: дорослі і діти”
„Посіємо в дитячій душі любов до книги”

Відроджуючи традиції читання в сім’ї, бібліотекарі сподіваються, що нове покоління читачів, коли стане батьками, буде спроможне залучити своїх дітей до читання. Поєднання зусиль бібліотекарів, батьків і дітей в організації сімейного читання є конче необхідним. Саме батькам у такому читанні належить вирішальна роль. Це вони повинні пройти з дитиною довгий шлях саморозвитку і морального вдосконалення. А бібліотеки покликані задовільняти найрізноманітніші інформаційні потреби всіх категорій населення, мати відповідні ресурси для відродження і популяризації сімейного читання.
Відтак виникає питання, як перетворити бібліотеку у заклад, невимушена атмосфера якого сприяла б залученню до читання малечі, задоволенню спільних родинних інтересів.
Таке завдання вимагає нового рішення організації бібліотечного інтер’єру, поєднання традиційних та новітніх підходів. Великою мірою це залежить від площі бібліотеки, її матеріально-технічної бази, але основа – це є бажання самих бібліотекарів.
Бібліотеку умовно можна розділити на зони:

- інформаційна зона (куточок). Тут можна дізнатися про послуги бібліотеки, її заходи, одержати відомості щодо освітніх закладів у вашій місцевості, гуртків та клубів, адрес юридичних та соціальних служб, інші дані, котрі стосуються життя сім’ї, батьків, дітей. Такий стенд чи куточок може називатись
 

-„Азбука для батьків”,
-„Разом із сім’єю та задля сім’ї”,
-„Інформаційне бюро для батьків”.

Тут також буде доречно розміщати матеріали для батьків, що допоможуть їм призвичаїти дитину до читання, оформити інформ-досьє різноманітної тематики:
 

- „Твої права дитино”
- „Читаймо разом з пелюшок”
- „Я народився, я росту...”
- „Ваша дитина йде до школи”
- „Поки лихо не постукало у двері”

- зона спілкування. У цій зоні читачам має надаватися можливість для вільного ведення розмов, дискусій. Це має бути кімната, де дітлахам розповідатимуть казки, дорослі спілкуватимуться з ними, обговорювати їхні улюблені книги, знайомити з новими надходженнями, стимулюючи любов до читання. Для тих у кого маленькі приміщення, рішенням може бути відгороджений напіввідкритий простір на абонементі. Те, що відбувається, привертатиме увагу інших користувачів, що сприятиме збільшенню учасників заходу.
– рекреаційна зона – це місце психологічного розвантаження для читачів. Тут бажано створити всі умови для відпочинку, розмістивши акваріум, декоративні рослини, тощо.
Якщо до бібліотеки приходять батьки разом з дітьми дошкільного віку, бажано облаштувати в цій зоні особливо затишне місце для малят, створити умови для гри: іграшки, оригінальні книги, які розраховані на вік малюка.
– фонд бібліотеки, мета створення цієї зони всіляко підтримувати сімейне читання. Фонд має задовільняти потреби у літературі як дітей, так і дорослих, крім того, сприяти підвищенню рівня психолого – педагогічної культури батьків та стимулювати на основі використання книги сімейне спілкування. Найпоширенішим варіантом, що не потребує великих затрат, є організація у фонді відкритого доступу тематичної виставки, присвяченої проблемам сім’ї. Необхідно подбати і про художнє оформлення виставки, зробити її привабливою. Література на полицях має постійно поповнюватись.
Наведу кілька прикладів книжково – ілюстративних виставок, присвячених проблемам сім’ї:

„Тільки родина, як вічна зернина
на невмирущому полі життя”
„Сім’я – родинонька моя”
„Сімейна скарбничка”
„Уроки сімейної любові”

Для організації змістовного дозвілля та сімейного читання бібліотека може запропонувати користувачам такий перелік послуг:

– сімейний абонемент, до фонду якого мають входити не лише пізнавальні книги для сімейного читання, видання з виховання дітей, а й художні твори, які розповідають про відносини між людьми, про створення сімейного затишку, дотримання родинних традицій, загальнолюдських цінностей, вирішення щоденних проблем;
– в систематичному каталозі, картотеці статей можна виділити тематичну рубрику: „Сім’я. Діти. Суспільство.”;
– ігрові кімнати чи кімнати для спілкування, де організовуються дитячі та сімейні свята;
– консультації для молодих батьків, щодо формування разом з дітьми власної домашньої бібліотеки „Наша сімейна книгозбірня”;
– участь в акції „Відпусти улюблену книжку у подорож”, мета якої – добровільний обмін вже прочитаними книжками з власних колекцій з іншими учасниками акції;
– Дні сімейного читання „З мамою і татом до бібліотеки”;
– заходи, присвячені обговоренню книг для дітей та дорослих „Посиденьки у колі шанувальників книги”;
– батьківські дні за темою „Дітей виховують батьки. А батьків...?”;
– салон цікавих зустрічей „Перехрестя”.

Необхідно урізноманітнювати форми роботи через налагодження партнерських стосунків з громадськими організаціями, що опікуються сім’ями.
У нас, наприклад, добре налагоджена робота з обласним товариством Червоного хреста, Центром здоров’я, зі Спілкою Української Молоді (СУМ). Разом з ними проводимо спільні заходи.
Товариство Червоного Хреста є постійним нашим партнером і спонсором у проведенні Свята Миколая для дітей сиріт, напівсиріт, дітей – інвалідів та дітей з багатодітних сімей. До цієї роботи організація Червоного хреста залучає своїх волонтерів. Які проводять з дітками конкурси, бавляться в різноманітні ігри, проводять голосні читання книг. Часто спільно з лікарями Центру здоров’я проводимо оздоровчі бесіди, фізкультхвилинки:

– „Абетка здоров’я та сім’ї”
– „Головне здоровим бути, це потрібно всім збагнути”
– „Поради королеви Чистоти”
– „Продукти харчування – наші друзі і вороги”

Волонтерів зі Спілки Української Молоді запрошуємо на заходи патріотичного і українознавчого характеру. Вони презентують журнал своєї спілки „Крилаті”, бавляться з дітьми, співають пісень, читають вірші.
Сприяючи розвитку сімейного читання бібліотекар має використовувати найрізноманітніші форми роботи: сімейні свята, клуби вихідного дня для батьків:

– „Дружить з книгою родина”
– „Розина разом і душа на місці”
– „Дитина, наче паросток тендітний,
– свої долоньки сонцю простяга”

творчі конкурси:

– „Книга в житті моєї родини”
– „Родина, яка найбільше читає”
– „У нашому домі живе книга”
– Разом читаємо, разом відпочиваємо”.

Цікавим може бути конкурс „Книга в нашій родині”, учасниками якого є власники книжкових реліквій. Вони мають розповісти всім про свої традиції, пов’язані з читанням, збиранням або зберіганням книг, про унікальні видання, що зберігаються в їхній бібліотеці.
Найталановитіші сім’ї можуть взяти участь у конкурсах “Рукотворна книга” і створити книгу своєї родини, родинний конкурс пісні „Заспіваймо всі разом”; „Твори, видумуй, пробуй”. Також можна організувати виставку малюнків „Я і родина моя”. Виставка робіт „Руки мами, руки тата, і мої рученята” виставка літератури „Сто ідей домашнім майстрам”.
Цікавою буде акція „Читач з колиски”. Спочатку потрібно у бібліотеці оформити звернення до молодих батьків, наприклад такого змісту: „Шановні мами й тата! У вас народилося маля. Щоб воно виросло розумним, здоровим, щасливим, читайте йому книжки... з колиски”. Запрошуються батьки, які мають малюків, бібліотекар проводить бесіду і вручає барвисті буклети „Почитай мені, мамо” з рекомендаціями, що читати дітям у перші роки життя та подарувати книжки для дітейвіком до 5 років або фотоальбом.
Із задоволенням батьки приводять своїх дітей на всі родинні свята, які ми проводимо у бібліотеці, це свято матері під назвою:

– „Ласка Мами зігріває серденько моє”
– „Молитвою тебе вітаєм, Мамо”

свято бабусь:

– „Нехай буде теплою осінь життя”
– „Поки живе бабуся, я нічого не боюся”
– „Вже срібні роси заплітаються Вам в коси”.

Проводячи різноманітні масові заходи з родинами під час навчального року, ми не повинні забувати про цю роботу і влітку.
Літні читання у бібліотеці повинні проходити дуже активно. Обов’язково має бути організована книжкова виставка:

– „З книгою на канікулах сумувати ніколи”
– „Літо зовсім не для скуки – чим скоріше книгу в руки”.

Цікавим може бути проект „Літературні лавочки під відкритим небом” або „Бібліотека без стін” (огляди літератури та періодики, вікторини, голосні читання на лавочці у скверику для маленьких читачів). До цієї акції можна залучати учнів старших класів та волонтерів. Така робота буде особливо важливою для тих дітей і батьків, які ніколи не відкривали дверей бібліотеки. Можна роздати дітям яскраво оформлені рекомендаційні списки літератури:

– „Тим, хто перший раз читає книгу”
– „Тим, хто вже прочитав декілька книг”
– „Тим, кому цікаво читати”
– „Любителям книг”.

В таких покажчиках має бути інформація про кожну рекомендовану книгу.
На закінчення хочу сказати, що всі ми знаємо: дитячий бібліотекар – людина особлива. В різних країнах, в різні часи, різні люди намагались визначити в чому полягає ця особливість, що ж таке повинна робити людина, яка обслуговує дітей.
І ось наша колега з Чикаго Іоланта Федерічі таким чином формулює вимоги до дитячого бібліотекаря:

1. Знайте ваші матеріали. Читайте. Роздумуйте. Слухайте. Для порівняння користуйтесь публікаціями в періодиці. Переживання вашого особистого дитинства, пов’язані з книгою, суб’єктивні і не відповідають потребам усіх дітей.

2. Розумійте і обслуговуйте всіх дітей: з замурзаними руками і обличчям, тих, які не вміють пояснити, що їм потрібно, занадто активних, нездібних і талановитих, фізично і розумово неповноцінних, хворих, з дитячих будинків і нормальних.
Зберігайте усмішку і блиск в очах.

3. Підтримуйте порядок в приміщенні бібліотеки, вимагайте, щоб діти вели себе відповідно. Розрізняйте дитину – ентузіаста і дитину – порушника спокою.

4. Вірте в себе і в свою роботу. Майте почуття власної гідності.

5. Працюйте з ентузіазмом і щирістю. Пройдіть цю „супердистанцію”. Побачите – справа цього варта.