Лепкий Лев (Левко) Сильвестрович (псевдоніми Зиз, Зизик. Льоньо, Оровець, Швунг, Леле, Ле-Ле, Л. Л. та ін.; 07. 12. 1888, с. Поручин, нині Бережанcького району - 28. 10. 1971. м. Трентон, похований у Бавнд-Бруку, штат Нью-Джерсі, США) - публіцист, поет, прозаїк, редактор, видавець, художник, композитор, громадсько-просвітницький діяч. Закінчив гімназію в м. Бережани (1907), де член гуртка "Молода Україна", співтворець його гумористичного тижневика "Поступ" (згодом - "Муха", "Мітла", "Баба", "Оса"). Від 1909 студіював теологію і право у Львівському університеті, згодом - рисунок і малярство у Краківському АКМ. Організатор хорових, драматичних, театральних гуртків, з якими виступав на Буковині, в Австрії, Німеччині. Співорганізатор (із М. Галущинським, К. Ґутковським, Г. Коссаком, К.Трильовським й ін.) "Січей" та УСС на Бережанщині. За проектом Лепкого насипана (1916) стріл, могила у с. Семиківці на Теребовлянщині, споруджено пам'ятник УСС у м. Винники на Львівщині. 1919 повернувся до Борислава, згодом - у Львів. Тут співпрацює у музичному видавництві "Сурма"; заснував і провадив літературно-мистецький театр "Співомовки" (1921-25), для якого писав пісні, гумористичні сатири. Організатор театрів ляльок "Скоморохи" та "Вертеп наших днів" (1926), які гастролювали у Галичині. Співзасновник, член дирекції і редактор (1922-39) видавництва "Червона Калина" у Львові, видавець і автор місячника "Літопис Червоної Калини". Свої твори опубліковував у збірниках, альманахах, періодиці. Учасник літературно та концертно-музичного об'єднання "Богема" (1934-39). 1944 емігрував до Австрії, згодом до Німечинни, від 1949- в США. Упорядкував і видав збірник "140 пісень з нотами: Народний співаник", рукопис 7-го т. "З-під Полтави до Бендер" (1955, Нью-Йорк) із циклу повістей Б. Лепкого про гетьмана І. Мазепу, дописавши останні розділи. Автор музики до пісні "Журавлі" (1914) на сл. Б. Лепкого, стрілецьких пісень, у т. ч. написаних на Тернопільщині: "Ой видно село" (1915- 16), "Бо війна війною", "Маєва нічка", "Колись, дівчино мила" (всі - 1916), "І снилося ...", "Казала дівчина", "Хай живе Великий Комтур наш!" (усі - 1917), "Група "Схід", "Ми йдем вперед" (обидві – 1919),"Ой поїхав стрілець", "Ой був то раз веселий час", "Ішов відважний гайовий", "Фіалки сині", "Несися, мій смутку", "Прощаюсь, ангеле, з тобою", співавтор "Гей, там, у Вільхівці" (з Р. Купчинським, 1916) та ін. Мелодії Лепкого опрацювали В. Барвінський, М. Гайворонський, М. Колесса, О. Кошиць, Н. Нижанківський та ін. Автор поезій, публіцистичних творів, мемуарів, нарисів з історії Визвольних змагань, хроніки УСС та УГА, літературно-критичних статей, фейлетонів та ін., сценічної картини для дітей "Сон Івасика" (1922), драматичних творів "Після равту", "Легенда про заснування Львова", "Сталін і Мишуга", "Різдвяний вертеп", есе про Б. Лепкого "На марґінесі "Казки мого життя" та ін. Залишив цінну епістолярну спадщину. В Тернополі вийшли: 1990 збірки стрілецьких пісень Лепкого "Чуєш, брате мій" (упоряд. В. Подуфалий, ред. Б. Мельничук): 1999 - збірка пісень "Журавлі" (упоряд. В. Подуфалий). 1998 відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція, матеріали якої видані збірником. Вірші Лепкого опубліковані у збірці "Богославень" (Т., 1994). 1991 редакція журналу "Тернопіль" заснувала премію ім. Братів Лепких. 1992 в с. Поручин встановлено меморіальну дошку Лепкому 1995 у с. Жуків Бережанського району відкрито музей родини Лепких. 2000 році львівський письменник Р. Коритко видав роман "Від передгроззя до громовиці" про діяльність братів Лепких 1929-39 рр.

У цей збірник увійшли доповіді та повідомлення учасників науково-практичної конференції, присвяченої 110-ій річниці від дня народження Лева Лепкого. Вперше висвітлюється творчість талановитого поета, композитора, публіциста, журналіста, видавця, художника і громадського діяча Лева Лепкого. Розглядається його внесок в історію української культури. Збірник розрахований на літературознавців, мистецтвознавців, вчителів-словесників, студентів вузів та широке коло читачів.

До видання ввійшли твори різних жанрів, зокрема стрілецького і міжвоєнного періодів (1920-1939 рр.), що були опубліковані раніше, а також взяті з рукописної спадщини Лева Лепкого, збереженої племінником письменника, доктором Романом Смиком.
Окремою книжкою вибрані твори видаються вперше.
Збережено правопис і стилістику автора. Корективи внесено згідно чинного правопису.