Олександр Смик (26. 10. 1957, с. Грузьке Кролевецького району Сумської області) - культуролог, поет-пісняр, співак, драматург, громадський діяч. Член НСЖУ (1985), НСТДУ (1989), ИСКУ (1992), Національної спілки кобзарів України (2005). Диплом Краківського об'єднання поетів "Визнання" (1996, Польща). Закінчив Рівненський педагогічний інститут (1982), факультет журналістики Київського університету (1986). Автор концепцій музичних фестивалів "Тарас Бульба", "Повстанські ночі", "Золоте підпілля", "Кобзарські сезони Волині"; започаткував свята "День землі", "День сонця"; зініціював і створив програму відродження малих міст України (1988), нині державну. Організував у власному помешканні в м. Кременець 1-й приватний будинок творчості "Потік Ірви", біля якого влаштований сад скульптур (2005). Автор п'єс "Шлях на Берестечко" (1988), "Межа" (1998), "Полісяночка" (1991); переклав драми "Чотири допити..." Д. Ставицького, "Суперники" О. Манохіна. Автор близько 500 пісень. Переможець низки пісенних фестивалів, учасник конкурсу Євробачення-2005. Дискографія: "Червоне... Чорне... Біле" (2001), "Волинь +" (2003), "Отакі ми є" (2004), "Час для правди юродивих" (2004), "Зцілення коханням", "Парноєвий ковчіг" (обидві - 2005), "Мама поспішає на побачення", "Кожен в серці солдат" (2006); аудіоальбоми; "Два тіла... Дві душі", "Діагноз - Україна", "Отакі ми є...". 36ірки поезій: "Пісенька - і кара" (Ж., 1990), "Тяжіння скутої ріки" (1995), "Штормує Всесвіт" (1993), "Хрести і перехрестя (1999) та ін. 2004 видав поезо-публіцистичні есеї "Україна провінційна". Книг "Два тіла... Дві душі" (1992, 2005), "Я там, де благословіння" (Кременець, 2005), "Коли розступається небо" (2006). Створив майже ЗО культурологічних проектів, зокрема "Чужина", спрямованих на підтримку українських заробітчан за кордоном. Автор меморіального знаку цілителеві М. Носалю (2002) і таблиці кобзареві А. Грицаю (2004. обидва в м. Рівне). Ініціатор відкриття в Кременці пам'ятника В. Бессеру (2006, скульп. В. Шелудько).