Лепкий Богдан Теодор-Нестор Сильвестрович (псевдоніми - Федір Крегулецький, Нестор, Ярослав Марченко, Федір Жуківський, Б. Бережанський, Петро Тихий, Серафим Чугайстер, Нестор Лєндин, Сень Брень, Остап Туя, Б. Л., Н. Н„ Ст. С„ Б-н, Н.Н. та ін.; 04. 11 (в УЛЕ та деяких інших джерелах помилково вказано 09. 11.1872, х. Кривенький(нині не існує) поблизу с. Крегулець, нині Крогулець Гусятинського району (за іншими даними - с. Кривеньке, нині Чортківського району - 21. 07. 1941, м. Краків, Польща) - поет, прозаїк, критик, видавець, перекладач, історик літератури, літературознавець, громадсько–культурний діяч, художник, публіцист. Почесний член товариства "Просвіта" (1925). Надзвичайний член Українського наукового інституту в м. Берлін (1926, Німеччина), член Історико-філологічного товариства в м. Прага (Чехія). Дійсний (1932), почесний член НТШ. Почесний доктор УВУ (1932, Прага). Почесний громадянин м. Бережани (1997). Дитинство минуло в с. Крегулець. Від 1878 - в м. Бережани: навчався в школі, класичній гімназії (1883-91). Малярство вивчав у Ю. Панькевича; автор низки портретів. 1891 вступив до АМ у м. Відень (Австрія). Через 3 міс. за порадою К. Студинського перейшов на філософський факультет Віденського університету, де студіював мовознавство й історію літератури. Від 1895 - учитель гімназії в м. Бережани. 1899 запрошений викладати українську мову та літературу в Ягеллонському університеті (м. Краків, Польща), водночас - професор 2-х гімназій, доцент курсів вдосконалення кваліфікації вчителів. Співзасновник (1901) "Слов'янського клубу", у якому Лепкий вів (1905- 07) рубрики "Руська хроніка" і "Огляд руської преси". Заступник голови краківського товариства "Просвіта", ввів у традицію Шевченківської академії. Співзасновник літературної групи "Молода муза" (1906, м.Львів), співорганізатор книгарні, видавництва часопису "Громадська думка" (1917-18). 1925 повернувся до Кракова, викладав у Ягеллонському університеті. Голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові.. Часто приїжджав до Тернополя і Бережан, бував також Гусятині, Кременці й інших населених пунктах краю. Літературною творчістю почав займатися під час навчання у гімназії. Твори друкував у багатьох періодичних виданнях краю, українських еміграційних часописах в Австрії, Німеччині, США. Автор збірок поезій "Стрічки" (1901), "Листки падуть", "Осінь" (обидві - 1902), "Книжка горя" (1903), "На чужині" (1904), "З глибин душі", "Над рікою" (обидві - 1905), "Поезіє, розрадо одинока" (1908; перевид. у Т. 1996), "Для ідеї" (1911), "З-над моря" (1913), "За люд" (1914), "Тим, що полягли" (1916), "Доля" (1917), "Вибір віршів" (1921), "Сльота" (1926). Вірш "Журавлі" ("Видиш (Чуєш), брате мій...", 1910) став народною піснею (музика Л. Лепкого). Видав збірки оповідань "З села" (1897; 1909), "З життя" (1899), "Щаслива година", "Оповідання" (обидві - 1901), "На послуханнє до Відня" (1902), "В глухім куті" (1903, 1922), "Нова збірка" (1903), "В горах" (1904), "Кара та інші оповідання", "На дорозі життя" (обидві - 1905), "Кидаю слова", "Оля" (обидві - 1911), "От так собі" (1926), науково - популярних нарисів "Донька і мати, або Не протився науці!" (1904), "Чекає нас велика річ" (1916) та ін. Автор повістей "Сотниківна" (1927, 2-е виправлене і доповнене видання 1931; перевид. у Т. 1991, 2004), "Зірка" (1929), "Вадим", "Веселка над пустарем" (обидві - 1930), "Крутіж" (1941), циклу історичних повістей про гетьмана І. Мазепу ("Мотря" у 2 тт., (1-й т. перевид. у Т. 2004), "Не вбивай" (усі - 1926), "Батурин" (1927), "Полтава" (у 2 тт. - "Над Десною", 1928; "Бої",1929). ''З-під Полтави до Бендер", повісті-казки "'Під тихий вечір" (1923); книг для дітей "Під ялинку", (1930, 1958), "Про діда, бабу і качечку кривеньку", "Про дідову Марусю і про бабину Галюсю", "Про лиху мачуху, сирітку Катрусю, чорну кицьку, дванадцять розбійників і про князенка з казки", "Три казки" (всі - 1931). "Казка про Ксеню і дванадцять місяців" (1934); історичних оповідань "Орли" (1934) та "Каяла" (1935), трилогії спогадів "Казка мого життя" ("Крегулець" (1936), "До Зарваниці" (1938) і "Бережани" (1941), споминів "Три портрети. Франко. - Стефаник. - Оркан" (1937), п'єси "За хлібом", драм, прологу "На Тарасовій могилі" та ін. 1922 "Українська накладня" видала у Німеччині до 50-р. Лепкому двотомник його поетичних і прозових творів "Писання", 1924 3. Кузеля впорядкував і видав у Берліні книгу "Золота Липа: Ювілейна збірка творів Богдана Лепкого з його життєписом, бібліографією творів і присвятами". Богдан Лепкий - автор "Начерку історії української літератури" (2 тт.; 1909, 1912), праці "Наше письменство: Короткий огляд української літератури від найдавніших до теперішніх часів" (1941), розвідок про творчість Марка Вовчка, М. Гоголя, І. Котляревського, П. Куліша, Ю. Словацького, М. Шашкевича, Т. Шевченка й ін., статей та спогадів про М. Коцюбинського, В. Липинського, О. Турянського, І. Франка, нарисів і статей польською мовою про творчість М. Драгоманова, М. Рильського, П. Тичини, Ю. Федьковича та ін., теоретичної праці "До питання про переклад ліричних поезій" (1933), низки мистецтвознавчих публікацій. Укладач, редактор, автор передмов і коментарів, видавець творів В. Барвінського, Марка Вовчка (3 тт.), Є. Гребінки (2 тт.), І. Карпенка-Карого, М. Коцюбинського, І. Котляревського, П. Куліша, (4 тт.), С. Руданського, О. Стороженка. Ю. Федьковича, Я. Щоголіва, "Історії України" М. Аркаса та ін. Уклав і видав "Слово о полку Ігоревім", "Читанку" (спільно з Антоном Крушельницьким; 1916), співанки "Сім пісень. Гостинець для українських во¬яків від "Союза Визволення України" (1915). "Червона Калина", "Ще не вмерла Україна" (обидва - 1916), "Наша пісня". Разом із О. Поповичем, А. Крушельницьким та О. Кульчицькою уклав перший незалежній від польської Ради шкільної народний буквар (1918, 1920), 2 антології: українські поезії "Струни" у 2 т. (1922) та прозі: "Рідне Слово". Здійснив науково - текстологічну та редакційну підготовку 1-, 3- і 5-т. поезій та прози Т. Шевченка (1918-20), підготував до друку кілька популярних однотомних видань "Кобзаря" і поеми "Гайдамаки". Випустив кілька словників для польських шкіл. Переклав польською мовою "Слово о полку Ігоревім" (1905). збірку новел М. Коцюбинського "В путах шайтана" (1906); видав у перекладі польською: збірки новел українських письменник "Молода Україна" (1908), разом із В. Орканом - антологію творів українських поетів (1911), "Нарис української літератури" (1930). працю "Література українська" (1933). Переклав українською твори Г Гейне, В. Короленка, М. Конопніцької, І. Крилова, М. Лєрмонтова, А. Міцкевича, О. Пушкіна, П.-Б. Шеллі, М. Рильського, П. Тичини та ін. Редактор "Повного видання творів Т. Шевченка" українською і "Повного видання творів Т. Шевченка" польською мовами (обидва - у 14 тт.). Як художник Лепкий залишив автопортрети, портрети дружини, дітей, сестри, А. Чайковського та інших письменників, ілюстрації до народних пісень, казок, творів Т.Шевченка, Є. Гребінки (1918), С. Руданського (1919) та ін., проілюстрував деякі власні твори. Творча спадщина Богдана Лепкого - понад 80 власних книг, сотні публікацій у збірках та періодиці; упорядкував і видав 62 т. творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями. Бібліографія творів Лепкого - майже 1000 позицій. За кількістю написа¬ного Лепкий поступається в українській літературі тільки І. Фран¬кові. Твори Богдана Лепкого перекладені багатьма мовами. На слова Лепкого написали музику В. Барвінський, М. Гайворонський, Л. Лепкий, Я. Мазурак, В. Подуфалий, Д. Січинський та ін.; пісні зібрані кн. "До волі з неволі" (Т., 1991). У Тернополі видані; 1993 - збірки поезій Лепкого "Під Великдень" (упоряд. д-р Р. Смик), 1996 - кн. Ф. Погребенника "Чуєш, брате мій..." – дослідження - нариси про пісні братів Лепких; 2004 – праця Лепкого "Про життя і твори Т. Г. Шевченка"; вірші Лепкого подані в збірці "Богославень" (Т., 1994). Окремі твори Богдана Лепкого екранізовані та інсценізовані. Цикл повістей про І. Мазепу сценічно втілений у виставі "Мазепа, гетьман України" (інсценіз. Б. Мельничука), поставлена в музично-драматичних, театрах міст Дрогобич Львівська область (1991) та Дніпропетровськ, повість "Сотниківна" (інсценіз. Б. Мельничука) - у музично-драматичних театрах Дрогобича (1992), Рівного (1996) і Тернополя (1997), "Казка про Ксеню і дванадцять місяців (інсценіз. Б. Мельничука) - у Тернопільському театрі актора і ляльки (1992).. Редакція журналу "Тернопіль" заснувала (1991) премію ім. Братів Лепких. 1995 відкрито музеї Лапкого в м. Бережанах та в с. Крогулець, родини Лепких - у с. Жуків Бережанського району. Пам'ятники Б. Лепкому встановлено у селах Жуків (1991, скульптор О. Маляр, арх. Р. Білик), Крогулець (1992, скульп. В. Садовник) та в м. Бережани (1997, скульп. І. Сонсядло, арх. А. Пилипець). 1991 відкрито пам'ятну таблицю Лепкому (скульп. К. Сікорський) на стіні ратуші у Бережанах - колишній гімназії. 1992 в с. Жуків встановлено пам'ятну таблицю (скульп. В. Садовник). У Тернополі відкрито меморіальну дошку (1996) на будинку по вул. Гайовій, 17 та пам'ятну таблицю (1999) на приміщенні Тернопільської обласної філармонії (скульп. П. Кукурудза). Ім'ям Богдана Лепкого названа СШ № 14 у Тернополі. Від 1994 в Тернополі діє обласне товариство ім. Б. Лепкого.

Лепкий, Б. Вибрані твори: прозові твори в 3-х томах. Т.1 [Мотря. Сотниківна] / Б. Лепкий. - Тернопіль: Збруч, 2оо5. - 350 с.

Книгу знаного українського письменника Богдана Лепкого (1872— 1941) склали два його твори, об'єднані спільними темами державницької діяльності гетьманів, боротьби козацтва за волю українського народу.
«Мотря» започатковує цикл повістей «Мазепа», про що детальніше йдеться в передмові (видавництво планує випустити ці повісті протягом найближчого часу). У центрі твору — кохання дочки генерального судці Кочубея і гетьмана Івана Мазепи. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
«Сотниківна» розповідає про дещо раніший період в історії України — час, коли гетьманом був Іван Виговський; зокрема, про битву козацького війська під його орудою з московськими полками 1659 року біля Конотопа.
Обидва твори подані за першодруками ( відповідно 1926 і 1927 рр.); тексти опубліковані (на основі видань «Мотря» («Каменяр», 1991, редактор Д. Сапіга) і «Вибрані твори» Б. Лепкого, т. 2 («Наукова думка», 1997, упорядник Ф. Погребенник, редактори В.Коваленко і В.Береговий) за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних та стилістичних особливостей мови автора.







Лепкий, Богдан
Вибране: оповідання, спогади / Б. Лепкий; передмова М. М. Ільницького. -Львів: Світ, 1990.—184 с.

У книгу увійшли довго і несправедливо замовчувані твори письменника (оповідання, спогади), які сьогодні відновляють справжню картину літературного процесу минулих десятиліть.



















Лепкий, Б. Казка мойого життя: повість / Б. Лепкий. - Івано-Франківськ: Нова зоря, 1999. - 299 с.

Запропонована нашим сучасникам повість Богдана Лепкого "Казка мойого життя" виходить у повному обсязі вперше в Україні окремою книжкою. Написана на схилі життя після трагічної втечі Богдана Лепкого з улюбленої "Богданівки" в чарівному живці "Черче", з рідного краю, до якого не було вороття, "Казка мойого життя" — це зворушливе повернення в дитинство, де "колисав мою колиску вітер рідного Поділля", в юність у Бережанах. З такою тремтливою ніжністю до рідної природи, рідного люду, найближчого свого оточення, для яких прагнув здобути чарівну квітку щастя все своє невтомне життя, описав Богдан Лепкий захоплення тендітного хлопчика Білим Світом, жагу пізнання його найпотаємніших, загадкових аспектів настільки щиро і безпосередньо, що мимоволі стаєш учасником тих давноминулих, але таких близьких серцю кожного з нас подій!
Нарешті вона стає доступною українському читачеві, який зможе поринути в опоетизовану автором ідилію інтелігентської сім'ї в галицькій провінції початку XX ст.










Лепкий, Б. Казки / Б. Лепкий; іл. В. Дунаєвої. — К.: Школа, 2007. — 192 с: іл. — (Хрестоматія школяра).

До видання увійшли твори Богдана Лепкого (1872-1941) - талановитого українського письменника, літературознавця, видавця, творчість якого довгий час замовчувалася. Книжка стане в пригоді вчителям та учням — до неї вміщені казки «Цвіт щастя», «Мишка», мемуари «Казки мого життя», рекомендовані шкільною програмою з української літератури, а також прислужиться тим, хто глибше і досконаліше хоче пізнати творчість Богдана Лепкого.


















Лепкий, Б. С. Твори: поезія, оповідання і нариси, історичні повісті. В 2 т. Т. 1  /  Б. С. Лепкий; упоряд., авт. передм. та приміт. М. М. Ільницького. - 862 с: портр.

Богдан Лепкий (1872—1941)—талановитий поет, прозаїк, перекладач, критик та історик літератури, видавець, педагог — професор Ягеллонського університету. Всюди відома пісня «Чуєш, брате мій...» написана на його слова.
На початку творчого шляху належав до групи «Молода Муза»; він — автор реалістичних оповідань, цікавих історичних повістей, трилогії про Мазепу.
До першого тому ввійшли найповніша добірка поезій, оповідання, історичні повісті.