Георгій Петрук-Попик народився 18 квітня 1932 р. у с. Велика Іловиця Шумського району на Тернопільщині. Поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч.
    Вчився у Кременецькій фельдшерсько-акушерській школі (1950— 1951). Закінчив Енгельське військово-морське (1953) та Чортківське медичне (1957) училища. Служив на Балтійському і Тихоокеанському флотах. Працював у медичних закладах Шумського району та Дрогобицького району на Львівщині. Закінчив Тернопільський державний медінститут (1969, нині ТДМУ). Завідував відділом облсанепідстанції у Тернополі.
Член Національної спілки письменників України з 1983 року. З часу створення Тернопільської обласної письменницької організації (1984) очолював її майже 12 років. Друкується з 1956 року.
   Окремі поезії перекладено болгарською, італійською та російською мовами. Твори публіцистичного спрямування друкувались у закордонних українських часописах.
    Обирався народним депутатом колишнього СРСР (1990). Лауреат премій імені Братів Богдана і Левка Лепких та імені Уласа Самчука. У 2003 році дипломований у номінації "Книга року" - "Інтелектуальний бестселер" за книгу "Аура слова і борні (1984-1991)", отримав відзнаку Міністерства культури Польщі "Заслужений діяч культури польської" (1986). Нагороджений орденом "За заслуги III ст." (2002) та вищою нагрудною відзнакою Народного Руху України "За заслуги перед українським народом" ІІ-го ступеня (2004), грамотами НСПУ.
    Помер 15 червня 2006 р., похований у родинному селі Велика Іловиця.
Видані книги:
"Весняні птахи" (1981), "Тополиний сніг" (1982), "Пригорща жита" (1986), "Думаю вголос" (1990), "Співоче поле" (1991), "Березневі послання" (1995), "Калиновий заспів" (пісні, 1995), "Листків пожовклих переліт" (1997), кантати "Бережи Україну й свободу" (1997), роман у віршах "Полум'я Волині" (1995), "Це ти, Україно моя" (пісні, 2002), "В обіймах блискавиць" (вибране, 2002), "Аура слова і борні (1984-1991)" (проза, 2002 ), "Нурт Ніагари" (поема-феєрія, 2003), "Погляд з третього неба" (прозово-поетичний, публіцистичний репортаж, 2005), "Калина між терням" (2007).





Петрук-Попик, Г. М.
В обіймах блискавиць: вибране / Г. М. Петрук-Попик; худож. оформл. М. С. Шутурми. — Л.: Каменяр, 2002. — 679 с. : іл.

До вибраного відомого сучасного українського поета, що мешкав у Тернополі, увійшли кращі вірші та поеми з книжок «Весняні птахи» «Тополиний сніг», «Пригорща жита», «Думаю вголос», «Співоче поле», «Березневі послання», «Калиновий заспів», «Листків пожовклих ереліт», а також роман у віршах «Полум'я Волині». Видрукувано й окремі твори неопублікованого. Поезія автора — доля його ровесників, роду й народу рідного — життя в борні, в «обіймах блискавиць».












Петрук-Попик, Г. М. Весняні птахи: поезії / Г. М. Петрук-Попик. — К.: Рад. письменник, 1981. — 103 с.

Перша книга поезій українського літератора, лікаря за фахом, присвячена романтиці юності, красі рідної природи.


















Петрук-Попик, Г. М. Тополиний сніг: поезії / Г. М. Петрук-Попик.— Л.: Каменяр, 1982. — 62 c., іл.

Автор з великою любов'ю оспівує красу рідної землі, славить працю наших сучасників. У збірці немало місця займають ліричні вірші — про кохання, про природу, про високі помисли людини.
















Петрук-Попик, Г. М. Пригорща жита: поезії / Г. М. Петрук-Попик. — К.: Рад. письменник, 1986. — 95 с.

Збірка українського поета різнопланова: тут вірші про рідний йому подільський край, про людину — творця і будівника, а також історичні мотиви (цикл «Хортиця»), лірична поема «Мамині літа».

















Петрук-Попик, Г. М. Думаю вголос: поезії / Г. М. Петрук-Попик. — К.: Рад. письменник, 1990. — 142 с.

Ця книга — новий крок поета в осягненні того кола тем, які йому найбільше болять, де він відчуває, що може винести на люди чистоту вагомих думок про сьогодення, спрагле змін, оновлення. Характерним для голосу Г. Петрука-Попика є загострене сприйняття навколишнього світу, взаємин села й міста. По-своєму суворо й точно мовить він про найзаповітніше: долю рідного народу, збереження його культурної спадщини.















Петрук-Попик, Г. М. Співоче поле: поезії / Г. М. Петрук-Попик; худож. оформл. Я. О. Лозинської. — Л.: Каменяр, 1991. — 94 с. : іл.

Ліричному героєві нової збірки сучасного українського поета притаманне вміння глибоко проникати в проблеми духовного і політичного життя суспільства: у минуле і нинішнє рідного краю, в морально-етичні стосунки між людьми.

















Петрук-Попик, Г. М. Березневі послання : поезії / Г. М. Петрук-Попик. — Тернопіль: Поліграфіст, 1995. — 130 с. : іл.

Книга «Березневі послання» — наскрізь публіцистична. Це своєрідна віршована хроніка національно-визвольного руху останніх років, що привів Україну до Самостійності, державного суверенітету. Більшість творів у ній — це поетичне переосмислення подій, активним учасником яких був сам автор.















Петрук-Попик, Г. М. Полум’я Волині : поема-трилогія / Г. М. Петрук-Попик. — Тернопіль: Лілея, 1995. — 152 с.

Це ліро-епічна, героїчно-пубіцистична поема-трилогія, в якій зображені значні історичні події та героїка Визвольних змагань українського народу, що починається з сивої давнини і завершується бурхливим нашим сьогоденням.

Твір ще можна назвати документально-художнім, оскільки в ньому подаються конкретні історичні факти, називаються імена знаних читачеві героїв, особливо, коли йдеться про козацьку добу тц боротьбу Української Повстанської Армії.

Поема супроводжується авторськими переживаннями та роздумами, відзначається глибоким психологізмом та емоційністю.










Петрук-Попик, Г. М. Калиновий заспів / Г. М. Петрук-Попик. — Тернопіль: Лілея, 1995. — 76 с. : ноти.

На вірші поета і в співавторстві з ним композитори-піснярі написали більше ніж 50 музичних творів. У пісенній збірочці Г.Петрука-Попика «Калиновий заспів» знайдете високо патріотичні, ліричні та жартівливі пісні Романа Стратійчука, народного артиста України Анатолія Горчинського, Василя Подуфалого, Олега Германа, Олександра Бурміцького, Сергія Никифорчука, Зої Слободян, Марії Капінос, Ярослави Мазурак... Чимало з них випробувані часом. їх виконують народний артист України А. Горчинський, заслужені артисти України Л. Ізотова, Р. Бойко та Й. Сагаль, автори пісень — О. Герман, Я. Мазурак, численні колективи художньої самодіяльності на Тернопіллі, в Україні. Найбільш популярними стали «Мамина пісня», яку її авторка Зоя Слободян репрезентувала не лише в Києві та більшості міст України, але й у Польщі та далекій Аргентині, а також «Не вір Москві» у виконанні відомого письменника і кобзаря Миколи Литвина. Але найголовніше, що пісні на слова Г. Петрука-Попика, зокрема, такі, як «Вишила мама сорочку», «Перша вчителька» співають діти. А співані дітьми пісні, як відомо, не вмирають — їх співатиме український народ.









Петрук-Попик, Г. М.
Листків пожовклих переліт / Г. М. Петрук-Попик. — Тернопіль: Лілея, 1997. — 234 с.

«Листків пожовклих переліт» — книга вибраного з недрукованого. Це своєрідний поетичний щоденник автора, писаний ним впродовж п'ятдесятиліття.
Ліричному героєві збірки притаманне загострене світосприйняття, заглиблення в проблеми духовного і політичного життя в Україні. Приваблює безпосередність інтимної лірики поета.