Сучасні соціально-економічні умови багато в чому змінили моральні й культурні орієнтири дітей. Сьогодні, аби утримати читача, бібліотекар повинен володіти ситуацією, добре знати інтереси дитини, орієнтуватися в них та вміти передбачати їхню можливу трансформацію.
    Протягом останніх років у обласній бібліотеці для дітей ім. В. Лягіна вивчалося питання — як ставиться юний читач до бібліотеки, і у 2000-2003 рр. фахівцями відділу маркетингу і перспективних методик проводилося соціологічне дослідження «Здрастуй, читачу! Я — бібліотека». Воно мало на меті визначити потреби читачів у книзі, уточнити ступінь задоволення бібліотечним обслуговуванням і бібліотекою взагалі, а також виявити емоційно-образне сприйняття читачами бібліотекаря як особистості. Учасниками такого дослідження стали учні 5-9-х класів — усього було опитано 160 дітей. Проаналізувавши відповіді ми з'ясували, що: 82% наших читачів не уявляють свого життя без бібліотеки; 10 % — вважають, що вона посідає не основне місце, але все ж необхідна; 8 % — відвели бібліотеці і читанню останнє місце.
    У ході дослідження ми спробували дізнатися, з яким кольором асоціюється у дітей бібліотека — оскільки таким чином розкривається їхнє емоційне сприйняття. Половина дітей {51 %) «бачать» свою бібліотеку жовтою і зеленою — у кольорах радості та надії; для 23 % вона — червона; і лише для 11 % респондентів бібліотека забарвлена в руду і коричневу фарби. Нам було цікаво знати і про те, для чого ми, тобто бібліотека та її працівники, потрібні дітям, а відповіді були різні: для успішного навчання (82 %); для дозвілля й відпочинку (40 %); для того, щоб почитати нову цікаву книгу (37%); щоб поєднати приємне і корисне, тобто дозвілля з навчанням (20 %), Читаючи відповіді дітей на питання «Бібліотека — це...», ми були приємно вражені тим, що діти думають про нас: Для багатьох з них бібліотека — це те ж саме, що нове життя, друг, товариш, який завжди допоможе; інші вважають, що «потрапивши до неї, я опинився у світі знань»; що «з нею не заскучаєш, не постарієш, не скиснеш». Це казка наяву. А якої ж думки наші читачі про тих, хто працює в бібліотеці? Як з'ясувалося, діти цінують насамперед професіонала, здібного і, головне, бажаючого допомогти їм у виборі книг та в отриманні потрібної інформації. Даючи відповіді на запитання «Який тип бібліотекаря тобі до вподоби?», читачі створили такий образ бібліотекаря, яким вони його бачать і розуміють, та дали ось такі характеристики: не байдужий до мене, звертає на мене увагу, знає кожну книгу в бібліотеці, розуміє мене з першого слова, з ним легко спілкуватися, — це людина, яка знає свою справу. Яскраво простежуються особливості емоційного сприйняття образу бібліотекаря саме тоді, коли діти намагаються порівняти цю професію з квітами, і перше місце 35 % респондентів віддали ромашці — квітці, що асоціюється з епітетами скромний, непомітний, друге 18% — колючій троянді, а були ще — кульбаба, гвоздика, кактус і, навіть, кропива.
    Питання особистого спілкування з бібліотекарем та наскільки воно необхідне для читачів виявилося дуже важливим для дітей, і вони відповіли: «Так. Бібліотекар це дуже цікава людина»; «Обов'язково. Це психолог, друг»; «Бібліотекар може розповісти багато цікавого і пізнавального» тощо Проте існує й певна категорія читачів, що не бажають спілкуватися з бібліотекарем. Серед причин такси поведінки на першому місці — зорові враження: 18 % респондентів відповіли, що вони уникають спілкування з тим бібліотекарем, зовнішній вигляд якого не викликає у них довіри, а 12% відштовхують неуважність, брутальність, небажання допомогти.
Ключовою позицією дослідження було вивчення поглядів дітей на те, якою вони бачать сучасну бібліотеку, і, відповідно, щоб хотілося змінити у своїй. А змінити на краще дітям хотілося б режим роботи, тобто, щоб працювала без вихідних; щоб зробили ремонт; відкрили науковий зал з комп'ютерами; підвищили працівникам зарплатню, а бібліотекарів приймали на роботу на конкурсних засадах. І дуже втішним є те, що аналіз одержаного матеріалу дав нам підстави вважати — майбутнє бібліотек буде дійсно прекрасним. Так, 79 % респондентів впевнені, що в майбутньому бібліотеку не замінять нові винаходи, адже вона володіє великим багатством — людським знанням; і лише 6 % — вважають, що бібліотеки стануть такими ж пам'ятками культури, як єгипетські піраміди.
    Надзвичайно важливо, що сьогодні в умовах бурхливого розвитку масової культури дитячі бібліотеки залишаються єдиним джерелом безкоштовного отримання інформації. Саме тому дітям було запропоноване запитання «Якби від мене залежала доля бібліотеки, я...», і жоден читач не залишив його без відповіді. Висловлюючись з цієї проблеми, вони, кожен по-своєму, побачили її вирішення: «Постаралася б зробити все, аби бібліотека була найкращою в місті»; «Зробив би все, щоб її врятувати»; «Перевела б бібліотеку в більше приміщення»; «Ні за що б не закрила її»; «Направив би всі гроші з бюджету на поповнення бібліотечного фонду»; «Купив би для бібліотеки комп'ютери і підключив би їх до Інтернету»; «Зробила б усе, що в моїх силах, тому що якби бібліотеки не було, то жити було б не так цікаво».
    За підсумками соціологічного дослідження «Здрастуй, читачу! Я — бібліотека» можна зробити висновок, що в юних читачів склалося, в основному, позитивне емоційне сприйняття бібліотеки і бібліотекаря, і тепер ми маємо цікавий матеріал для подальшої роботи. Результати ще раз переконали нас у тому, що без врахування думок., інтересів і потреб читачів дитяча бібліотека не може успішно розвиватися як педагогічна культурно-інформаційна установа, як центр спілкування, центр дозвілля та розвитку дитячої творчості.