Обласна бібліотека для дітей (м.Тернопіль)

Іван Григорович Верхратський — знаний галицький натураліст, педагог, мовознавець, письменник, громадський діяч, дослідник мови і фольклору лемків.
Іван Григорович Верхратський (псевдоніми — Любарт Горовський, Лосун, Подоляк, Щипавка та ін.) народився 24 квітня 1846 року в селі Більче, тепер Більче-Золоте Борщівського району. У 1848 р. батько помер і мати залишилася з чотирма дітьми. Згодом вона переїхала до Львова і тут І.Верхратський вступив до звичайної школи, а пізніше – до гімназії. 1868 року закінчив філософський[1] факультет Львівського університету і природничі курси в Кракові (1874). Викладав природознавство в українських гімназіях Дрогобича (там його учнем був І. Франко), Станіслава і Львова.
Наполегливо працював над дослідженням південно-західних українських говорів.
Велику увагу приділяв вивченню фольклору лемків Словаччини, де здійснив подорожі у 1897 і 1899 рр. Перша праця, присвячена фольклору лемків південних схилів Карпат, «Гоя дюндя і собітки на Угорській Русі» (1899), в якій подано опис основних календарних звичаїв разом з весняними піснями із сіл Вапенник, Петрине, Дрічно, Збійне. Обряд собіток записаний у с. Бодружаль. Багатий матеріал, що охоплює 36 сіл Лабірщини, Бардіївщини і Спіша, подав у монографії «Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів» (1901).
Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка є найґрунтовнішою працею в цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словаря». Був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо-медичної секції. Основоположник української наукової термінології з природознавства. У 1880 році видавав журнал «Денниця». 29 листопада 1919 р. Іван Верхратський помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Автор наукових праць з української діалектології й лексикології: «Знадоби до словаря южноруского» (1877); «Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів» (1899 —1901), «Про говір галицьких лемків» (1902) та ін.
І. Верхратський заклав основи української науково-природничої термінології працею «Початки до уложення номенклатури й термінології природописної, народної» (1864 —1879). Написав підручники для гімназій з ботаніки, зоології й мінералогії. Перекладав з польської й російської мов.