Тернопільська обласна бібліотека для дітей відсвяткувала сімдесятиріччя з дня заснування. Розділити радість ювілейної дати з її працівниками прибули представники від влади і Товариства Червоного Хреста, Вінницькі, Івано-франківські, Хмельницькі колеги.
Урочисту науково-практичну конференцію розпочала провідний - спеціаліст обласного управління культури Галина Якуб, яка привітала ювілярів і передала телеграмне поздоровлення від Анастасії Кобзаренко, директора Національної бібліотеки для дітей: «Сімдесят літ — це вік мудрості й досвіду. Змінювалися часи, звичаї і традиції, але завжди залишалася дитяча бібліотека. Сьогодні вона є справжнім культурно-просвітницьким осередком, інформаційно-методичним центром, який несе дітям світло добра і знань».
Із нагоди ювілею підбили підсумки конкурсного опитування на найкращих працівників книгозбірні. Ініціативність, творчість, мудрість бібліотекарів визначалися у кількох номінаціях, зокрема «Думаємо. Шукаємо. Втілюємо», «За активного читача», «Відданість своїй справі», «Разом весело читати».
Бібліотеку прийшли привітати і найближчі в прямому сенсі слова читачі - учні та вчителі української гімназії ім. І. Франка.
Своє слово сказали й ветерани книгозбірні. Лідія Волох жила «книжковими» турботами понад чотири десятки літ. Після закінчення Харківського державного бібліотечного інституту працювала в Збаразькій районній бібліотеці для дітей, а останні 28 - в обласній, у відділі комплектування та обробки літератури. Тому пам'ятає і роботу зі школярами, їхні саморобні щирі подарунки, і появи в книгозбірні нових книг. Потрібну літературу разом із колегами, за словами пані Лідії, вибирали довго й прискіпливо. Для цього доводилося переглядати тематичні плани дитячих видавництв, вичитувати анотації та керуватися попитом на найпопулярніші видання. Потім в бібліотечному колекторі (спеціальна організація, яка була покликана розподіляти надруковані книжки між книгарнями, бібліотеками та іншими, установами) засідала спеціальна рада, яка обговорювала кількість замовлень. Кількість щорічних надходжень протягом 70-80-их сягала 14-15 тис. примірників.
«Тим важче усвідомлювати, що сьогодні, за незалежної України, можемо, порадувати читачів набагато меншою кількістю новинок, — зітхає директор Надія Новіцька. — За минулі чи не найтяжчі на моїй пам'яті дванадцять місяців отримали шістсот книжок. І це при тому, що два роки тому книгозбірня пережила велику проблему — підтоплення. Вода «списала» нам аж 10 тисяч примірників. Та замість відшкодування великої втрати маємо тільки шість сотень нових надходжень...»
Долати труднощі бібліотеці-ювілярці не вперше. У цьому переконана завідувач відділу методики бібліотечної роботи із 37-річним стажем Людмила Томків. Вона зібрала сімдесятилітню історію книгозбірні по архівних записах, згадках та старих фото. Її офіційно зареєстроване «життя» почалося 27 січня 1940 року зі 150 малих читачів - та 450 одиниць книжкового фонду. До того, поки у 60-х роках бібліотека врешті осіла на вулиці Коперника, вона чотири рази змінювала свою прописку. Тому як не крути, але порівняно з минувшиною, нині вона — маленьке королівство книги із 44 працівниками-підданими, сімома відділами-республіками, читальним залом та Інтернет-центром.

Мар'яна БОБРІВЕЦЬ